Чому люди в середньовіччі вірили в гороскопи? Чому церква, що втручалася у всі сфери людського життя середньовічної людини, не забороняла складання гороскопів та саму астрологію?
Про це йдеться у матеріалі Людмили Ващук опублікованому на "Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій" у Facebook.
У середні віки астрологія сприймалася людьми зовсім по-іншому, як приймаємо її ми сьогодні. У той час астрологія була нерозривно пов’язана з медициною. Астрологія як дисципліна викладалася на медичних факультетах середньовічних університетів, а складання іспиту з цієї дисципліни було обов’язковим для отримання ступеню доктора медицини! Тобто у середні віки астрологією займалися високоосвічені люди і складання «прогностиків» (гороскопів) не вважалося таким, що суперечить релігії. І навіть римські понтифіки послуговувалися ними.
З допомогою астрологічних знань складали гороскопи різних видів. Це могли бути «прогностики» для конкретної людини, міста, а могли бути й гороскопи на рік для певного регіону. Астрологи вважали, що переміщення зірок на небі впливає на різні речі – від погоди та врожаю до безпосередньо самої людини.
Тому у середні віки складалися зодіакальні карти та альманахи. Медична астрологія базувалася на вірі, що «мікрокосм» тіла відповідає «макрокосмосу» планет і зірок, тому розміщення небесних світил впливало не лише на її долю, характер новонародженої людини, а й на її фізичний стан. Лікарі поєднували гуморальну теорію Галена з астрологією.
Зодіакальні карти допомагали медикам діагностувати хворобу та призначити лікування. Тут допомагали місячні зодіакальні карти.
У XV столітті у Західній Європі лікар повинен був вирахувати положення Місяця перед проведенням складних медичних процедур, зокрема перед кровопусканням або перед проведенням хірургічних операцій.
Нерідко в середньовічних медичних кодексах ми можемо зустріти зображення «зодіакальної людини». В альманасі 1399 року ми бачимо людину на тілі якої зображено 12 знаків зодіаку.
Це схематичне зображення пояснювало, які зодіакальні сузір’я впливають на певну частину тіла. Дванадцять знаків зодіаку покривають тіло людини від її голови (овен) до ступнів (риби).
Щоб діагностувати хворобу середньовічний медик мав би спочатку визначити сузір’я, в якому з’явився Місяць, коли пацієнт вперше захворів. Потім він би звірився з астрологічними прогнозами, та враховуючи інші показники (пульс, наявність/відсутність жару, результати уриноскопії) поставив би діагноз.
«Зодіакальну людину» знаходимо ми й у «Розкішному часослові герцога Беррійського», адже астрологія була одним із захоплень Жана Беррійського. Мініатюра (розміром 249 × 194 мм) поміщена в кінці календаря. Ця «зодіакальна людина» дещо відрізняється від інших – людська фігура оточена овалом із зображенням знаків зодіаку.
На цій мініатюрі чітко прослідковується зв'язок астрології з гуморальною теорією. У чотирьох кутах розміщено написи, згідно з властивостями кожного знаку зодіака (гарячий, холодний, вологий, сухий), темпераментами та сторонами світу.
Сім смертних гріхів - страхи людини середньовіччя
У лівому верхньому куті ми бачимо Овна, Лева і Стрільця. Їм відповідають: властивості – гарячий і сухий, холеричний темперамент, східний. У верхньому правому бачимо Тільця, Діву і Козерога. Їм відповідають: властивості – холодний і сухий, меланхолічний темперамент, західний. У лівому нижньому: Близнюки, Водолій і Терези – гарячий і вологий, сангвінічний, південний. У правому нижньому: Рак, Скорпіон і Риби, холодний і вологий, флегматичний, північний. Уся ця інформація враховувалась середньовічними медиками.
Відповідали знаки зодіаку не лише за певні частини людського тіла. Існувала й "спеціалізація" по хворобах. Тобто це була ціла система знань, що допомагала середньовічному медику поставити діагноз та призначити «лікування».
