Щодня, отримуючи поранення та травми на війні, чимало військовослужбовців потрапляють до військово-медичних центрів Медичних сил Збройних Сил України. Там вони не тільки проходять лікування, а й починають свою психологічну реабілітацію. Важливою складовою цього процесу є капеланська підтримка. Про те, яку діяльність передбачає військове капеланство та яку підтримку потребують поранені військові, говоримо з помічником капелана одного з військово-медичних центрів Медичних сил Збройних Сил України на Львівщині Богданом Федиком.
Капеланство у військово-медичному центрі: яку підтримку надають захисникам
Діяльність військових капеланів у військово-медичному центрі різноманітна. Вони виконують як релігійні функції, проводять служби, причащають та сповідають воїнів, так і часто займаються гуманітарною допомогою та певною мірою забезпечують психологічну реабілітацію військових.
“Крім того, що військовий капелан виконує всі необхідні релігійні обряди і є духовною підтримкою для військових, ми співпрацюємо з місцевими волонтерськими організаціями, котрі передають нам солодощі для військових, чай, фруктові пюре, станки для гоління. У кожному відділені є куточки, де військові та їхні відвідувачі можуть зробити собі чай чи каву та пригоститися чимось смачним, що передали волонтери”, — розповідає Богдан Федик.
Він додає, що нерідко військові долучаються до проведення служб, співають разом з капеланом. За його словами, частина захисників за час перебування у військово-медичному центрі стає сім'єю, вони телефонують капеланові й після виписки, розповідають про своє життя, тішать новинами про народження діток та інші успіхи.
Водночас попри таке тепло та єднання, довготривалу роботу з військовими не вдається організовувати, адже вони не перебувають у медичному центі надто довго. Військове капеланство у цих реаліях більше передбачає духовну підтримку бійців у найтяжчі періоди.
“У найтяжчі часи людина звертається до Бога. І наша робота допомогти їй на цьому шляху та підтримати. Ми сповідаємо військових, читаємо молитви в реанімаціях, спілкуємось з рідними захисників і намагаємось дати їм хоч трохи надії та сил пройти цей нелегкий шлях. Ми стараємось спілкуватися з військовими, але не набридати. Не всім потрібно багато уваги, деяким людям хочеться побути у тиші та зі своїми думками”, — пояснює Богдан Федик.
Помічник капелана зауважує, що найбільше в часи труднощів військові потребують надії та втішення.
“Коли є надія на те, що все буде добре, вони швидше одужують, не здаються, мають більше сил та енергії. Повернути їм віру у себе і Божу підтримку дуже важливо”, — акцентує Богдан Федик.
Однак він зазначає, що люди бувають різні й насправді не всім треба багато підтримки. Дехто відмовляється, щоб їм допомагали пересуватися на кріслі колісному чи протезах, а декому навпаки це дуже важливо. Тому, перш за все, важливо питати, чи потрібна військовому допомога. Якщо людина відмовляється, варто поставитися до цього з повагою.
“Я вважаю, що якщо є можливість допомагати людям, це варто робити. Люди часто самі шкодять один одному, але я вірю в те, що якби кожна людина жила за законом Божим, ми б не мали так багато горя. Через це я сам стараюсь бути гарною людиною і підтримувати інших. Я думаю, що нам у житті помагає любов до інших та віра. І я вірю в Бога і люблю людей, тож сьогодні допомагаю наших захисникам і закликаю всіх знаходити у своєму серці місце для любові та допомоги тим, хто нас оберігає”, — наголошує Богдан Федик.
Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало про роботу медиків одного з військово-медичних центрів Медичних сил Збройних Сил України на Львівщині.
Підготувала Олеся Філоненко
