Ще в пізньому середньовіччі, завдяки поєднанню сонячних годинників із компасом, з’явилися портативні годинники. У ранньомодерний час вони зазнали удосконалення. Годинники-диптихи, що складаються з двох частин, з'єднаних між собою, стали більш практичними та корисними.
Про це йдеться у матеріалі опублікованому на сторінці Центру середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon у Facebook.
Багата колекція сонячних годинників-диптихів зберігається в Музеї історії науки (Оксфорд, Велика Британія). Більшість із них були створені нюрнберзькими майстрами, деякі – у Франції, Іспанії, Італії та, ймовірно, Фландрії.
Корпус цих годинників-диптихів виготовлений із слонової кістки, рідше з деревини. Верхня/передня частина диптихів має отвір (або отвори), через який проходив сонячний промінь. Нерідко годинники мають вирізьблені розу вітрів, календар свят, знаки зодіаку та навіть інструкцію з використання приладу.
На іншій частині знаходиться компас. Щоправда більшість з годинників, що збереглися до нашого часу уже не мають стрілки компасу та скла.
Зазвичай, окрім гравірувань з позначками місяців чи годин, такі сонячні годинники були ще й мистецьки оздобленими різьбою та декоративними елементами з позолоченої латуні чи срібла. У цьому ви можете переконатися самі, проглянувши добірку зображень сонячних годинників з Музею історії науки.
