Міністерство енергетики та вугільної промисловості пропонує ухвалити програму реформування вугільної галузі до 2020 року. Із 32 державних вугільних підприємств Міненерго планує 8 перспективних шахт залишити у своїй власності, 14 – приватизувати, а 11 –ліквідувати.
Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук:
"Чергова реформа в енергетичній сфері може обернутися економічними втратами, екологічними проблемами та соціальною дестабілізацію вуглевидобувних регіонів. Саме такими будуть наслідки пропозиції уряду та Міненерго ліквідувати 11 вугільних шахт.
Економічні збитки будуть спричинені подальшим ростом залежності України від імпортного вугілля. Україна щороку буде і надалі переплачувати за імпортне вугілля і це буде іще одне енергетичне рабство. Це змусить уряд і надалі суттєво підвищувати тарифи на електроенергію як для населення, так і промисловості. Екологічні та соціальні проблеми стануть наслідком технічного процесу закриття шахт.
Програма передбачає, що 11 шахт, які відпрацьовують свої запаси або будуть віднесені до безнадійно збиткових, планується ліквідувати: шахти ім. Димитрова, «Родинська», «Північна», «Південна», «Золоте», «Тошківська», «Привольнянська», «Новодружеська», «№9 Нововолинська», «Надія» і «Зарічна».
При цьому показово, що пропозиція закриття 11 шахт не підкріплена жодними фінансовими гарантіями уряду. Відповідно, мова йде не про цивілізоване закриття, яке передбачає проектні роботи, природоохоронні заходи, пост-ліквідаційні заходи закриття шахт, будівництво комунальних та соціальних об’єктів, будівництво житла для звільнених шахтарів та їх сімей і т. д. Окремо від усіх стоїть пункт виплати грошових компенсацій і мова йде не про одноразові виплати, а програму дотацій для шахтарів як мінімум на 15-20 років.
В уряді та міністерстві банально бояться озвучити, що нічого «цивілізованого» по відношенню до шахт і шахтарів не буде. А обсяг затрат для кожної шахти є колосальним. За наявної інформації у 2002-2003 рр. міжнародні банківські структури, які працюють із Світовим банком та ЄБРР, провели дослідження і розрахували, що у середньому закриття шахти в Україні обійдеться мінімально у 200 млн. дол. У цю суму входили лише частина із вищеперелічених заходів, а будівництво та екологічні питання не були враховані. Разом із цими напрямками, а також десятирічній період виплати «цивілізованих» компенсацій сума закриття становила від 350 млн. дол. і вище.
За таких умов в бюджеті України мало би бути передбачено на ліквідацію 11 шахт мінімально 3,85 млрд. дол. (96 млрд. грн.). Навіть якщо не враховувати інфляційні показники та валютні зміни за останні 10 років, то навіть сума у майже 4 млрд. дол. видається нереальною.
Зрештою, ніхто в Україні і не планує витрачати такі кошти. Програма ліквідації та консервації частини шахт передбачає витрати на рівні 11 млрд. грн на наступних 4 роки. Скоріше за все мова йде про фізичний процес закриття. Соціальні та екологічні аспекти – залишаться без уваги. Відповідно у соціальній сфері варто буде очікувати лише поглиблення деградації та дезадаптації вугільних регіонів.
В нинішній ситуації оптимальним рішенням можна вважати подальше використання існуючого шахтного фонду для мінімізації залежності від імпортного вугілля. Цілком закономірною і прогнозованою є дотаційність видобутку вугілля. Але відмова від агресивної та жорстокої, з гуманітарного погляду, ліквідації шахт не призведе до різкої соціальної деградації районів вуглевидобутку".
