22 березня свято, що має кілька назв — Сорока мучеників, Сорок святих, а в народі Сороки. Про це сьогодні Гал-інфо нагадали працівники Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
За словами гідеси з львівського Скансену Оксани Братун., 22 березня свято, що має кілька назв — сороки, жайворонки або буслики.
Як з'ясувалось, це свято має давні традиції і у народній культурі безпосередньо пов’язане із закликанням та приходом весни, початком аграрного року.
"У цей день діти з "пташками" бігали по селу й закликали весну:
Благослови мати
Весну закликати,
Весну закликати
Зиму проводжати.
А ще на Сороки проводили символічний обряд — буде мати моцне здоров'я на цілий рік. А тому всі виходили в поле і притоптуючи весняну травичку промовляли:
"Топчу, топчу ряст. Дай Боже, потоптати і того году дождати". Чого і всім нам щиро та сердечно зичу!", - розповіла пані Оскана Братун.
Як розповів заступник директора Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького з наукової роботи Сергій Ципишев, Свято має давні традиції і в народній культурі є пов’язаним безпосередньо із закликанням та приходом весни, початком аграрного року.
"Господині у цей день випікали пампушки або пироги, пиріжки й особливі види печива: пальошки, соро́ки, жайворонки. Часто їх виготовляли сорок штук (відповідно до народної назви свята). Зовні це могли бути округлі, до десяти сантиметрів у діаметрі, еліптичні або у формі птаха вироби, які мали візуальні особливості у різних етнографічних регіонах України (як приклад - ілюстрації до допису)", - зазначив Сергій Ципишев.
Пекли це печиво переважно для дітей - вони ним обмінювалися, влаштовували забави, співали веснянок.
"Походження цього випіку пов`язане із давніми, ще дохристиянськими, обрядами закликання весни. Можна припустити й зв’язок цього печива із обрядами вшанування предків, оскільки у традиційному уявленні українців птах постає істотою надприродньою (через можливість мандрувати до вирію, що асоціювався із потойбіччям). Часто птахів взагалі вважали душами померлих людей", - пояснив Сергій Ципишев.
Пампушки, спечені на Сороки́, використовували і для своєрідних ворожінь.
"Для цього їх, до прикладу, могли начинити цукром, сіллю, грішми тощо. При частуванні пильнували, що кому попаде, і за результатом прогнозували майбутнє. Той, кому дістався випік із особливою начинкою, мав запашувати (виганяти перший раз на пасовище) худобу навесні, заорювати поле, або ж йому просто мало щастити увесь рік", - розповів Сергій Ципишев.
За словами Сергія Ципишева, подекуди монети з пампухів ховали, а йдучи розпочинати оранку та посів, брали їх разом із маленькою пасочкою та свяченою водою на поле. А на межі Волині та Полісся дівчата ворожили на Сороки́ так, як і на Андрія. Лишень у цьому випадку вони кидали собаці по одній із 40 спечених пампушок.
Нагадаємо, що на Львівщині із підозрою COVID-19 звернулося 94 особи. Яка ситуація в Україні та у світі?
