Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Cуспільство

Оксана Рубай: Ініціативи і програми, які непомітні на перший погляд, зазвичай мають найсильніший вплив на майбутнє.

Хтось піде далі, хтось залишить цю сторінку життя назавжди у минулому. 5 років каденції депутатства пролетіли. Який рік важчий: перший, одразу після перемоги, чи останній, котрий припав на драматичний 2020?

Сьогодні говоримо з депутаткою ЛМР від фракції Самопоміч, представниця комісії гуманітарної політики, Оксана Рубай.

Так справді, 5 років проминули як одна мить . Але це були різні періоди в житті: перший – рік викликів , тому що коли ти приходиш в раду, то гадаєш, що всі твої проєкти і задуми будуть реалізовані. А в реальності треба пройти через дискусії, іноді навіть з колегами, і представниками міського самоврядування, виокремити емоції від спокійного аналізу, досягнути балансу. Власне, тут дуже очевидним стало те, хто на що робить ставку:: коли ти вимовстив кілька метрів бруківки, лавочку вкрутив в під’їзді - це нескладна для депутата робота, це - видимо, всі бачать і кажуть – «Який крутий депутат». І дуже важко, коли ти приходиш з комплекними проєктами і програмами, а ще - з турботою про тих, хто не може себе захистити , тих, хто має більше викликів в своєму житті. А останній рік - рік результатів. Я можу реально бачити, наскільки працюють ці соціальні програми, які ми ініціювали, розробили і запустили за останній рік.

Пані Оксано , ви організатор і учасниця багатьох благодійних проектів,але львів’яни вже досить скептично ставляться до благодійсності депутатства. Як можна перевірити чи переконатись, який депутат дійсно працює, а який «вирішує інші питання»?

Цікаве запитання. Власне, благодійсність і соціальна робота в мене була до депутатсва, і буде після нього. Думаю, львівяни скептично відносяться до людей які особисто мають чималі ресурси, і тут дуже проста відповідь: насправді давати на благодійсність гроші, які в тебе є, і те, що в тебе в надлишку, - дуже просто. А я вчу людей, що треба давати те, чого в тебе є замало. Наприклад, для людей заможніх це … - час. Буття разом з цією категорією незахищених вчить переосмислювати саме відношення до цього . Тому я залучала більше заможніх благодійників, які мають багато фінансів, власне ділитись своїм часом . Замало - давати кошти, відкуплятись, цінніше - віддавати свій час. Я пропоную дивитись, з якими статками депутат зайшов в міську раду, і з якими статками він виходить . Я розумію, старшим людям, можливо, буде важче це все перевірити, зверніться до своїх дітей, молоді, але декларації, які тепер є у відкритому доступі, показують - на чому ти заробив . Я не говорю про людей, які мають свій бізнес, і можуть бути в ньому успішними. Але якщо людина заходила без нічого, а зараз має кіоски , мафи , кафе, то зрозуміло, що всі ці рішення приймались під грифом «конфліктних інтересів».

Пані Оксано , розкажіть про проєкти, які вдалось реалізувати за роки депутатства.

Насправді, я кандитувала і стала депутатом за напрямком «Відповідальне місто». Тобто, ми зобовязувались прописати цілу низку проектів для соц незахищеної категорії і знаходити можливості та людей з ресурсами до волонтерства у нашому місті. Сьогодні ми можемо з гордістю сказати, що львівяни є відповідальними, і Ковід 19 це показала : і бізнес, і звичайні люди , волонтери , медики – об’єднались і показали, наскільки разом можна протистояти пандемії. Я йшла в депутати з посади керівника центру соціальних служб і з новоствореного центру допомоги учасникам бойових дій. Ми маємо підтримку учасників АТО, щодо надання їм якісної ревальтації, і я не говорю вже про психологічну та іншу підтримку . Але моєю гордістю за цих 5 років є також відкритий «Центр для внутрішнього переміщення осіб та дітей сиріт», на Горській,2, який запрацював за підтримки українського фонду соц інвестицій , допоміг уряд німеччини, і, звісно, місто. Я особисто очолювала агенцію з реалізації даного проекту, і власне ця будівля дає можливість людям, які змушені переїхати з зони бойових дій до Львова, мати тут якісну тимчасову підтримку житлом , тому що ми хочемо охопити багатьох сім’ї з дітьми , сім’ї осіб, які не можуть собі допогти і дати можливість сиротам, які виходять з навчальних закладів і не знають - куди подітись, пожити в цьому центрі до того часу, коли місто могло купити їм помешкання, як це передбачено програмою.

Наскільки сильно змінився Львів впродовж останніх 5 років в обговорюваній нами сфері , вдалось викреслити нові якісні зміни ?

Так , Львів змінюється, і для того, щоб зрозуміти, наскільки він попереду інших міст, я дуже рекомендую людям поїхати в інші міста. Для мене сьогодні Львів є містом, яке задає тренд , відповідальне місто , і місто, яке впливає на державну політику загалом, якщо брати гуманітарну сферу. Наприклад, свого часу я ініціювала з колегами, і нам, попри опір інших колег, вдалось напрацювати Програму підтримку приватних навчальних закладів, і власне ми - єдине місто, де підтримувались приватні заклади. Це зробилося для того, щоб вирівняти можливості навчатись дітям і батькам вибирати для своєї дитини кращий навчальний заклад. Пізніше це лягло в основу державної програми «Гроші ходять за дитиною», і дійсно - тепер гроші «заходять» в той заклад, де навчається дитина.

Також окремо я працювала над тим, щоб діти з інвалідністю мали якісну послугу з лікування зубів, тому що не кожен лікар може надавати цій категорії послугу, особливо, я говорю про дітей, які мають проблеми з ментальним здоровям, ми говоримо про те, що в нас є програма підтримки для людей з діабетом. Загалом, місто дофінансовує ті потреби, які є: діє програма підтримки людей з різними рідкісними захворюванями, адже громада не може усуватись від сімей, яким потрібні препарати в місяць від 40-120 тисяч. Сьогодні ми працюємо над тим, щоб діти, які мають спеціальне харчування, потребують видатки на це, і памперси - 15 тис грн, а пенсія для такої дитини 3-4 тис гривень.

Стратегія соціального добробут, про яку ви неодноразово зазначали , це актуально зараз?

Так, це дуже актуально, тому що ми всі знаємо, що рівень пенсії - критично низький. Одинокі люди, чи багатодітні сім’ї, чи одинокі матері – пережити на одинці кризові ситуації дуже важко. І тут я говорю не про те, щоб просто віддавати з бюджету безкінечні матеріальні допомоги, які не вирішують їхні питання, а говорю про системні зміни. Звісно, достукатись до держави, щоб вона змінила рівень пенсії - це непросто і нешвидко. Ми пропонуємо дати таким людям можливість отримувати додаткові ресурси, наприклад, допомогти відкрити перший бізнес на пенсії , використовувати знання і вміння в дорадчих радах, тому що білшість з них - люди з величезним досвідом і знаннями, яких свого часу викинули і сказали, що досвід - це вже не так і потрібно, і молодь зможе все. Я переконана, що насправді їхній досвід є безцінний, тому що пенсонери багато речей перейшли і пережили, і в них варто питати і радитись, тому я зараз говорю про інтеграційну модель: не будувати кожну муніципальну чи державну програму суто для дітей, суто для молоді чи суто для старших людей, а інтегрувати ці програми в єдине. Не відкривати центри лише для молоді, та центри для старших людей, чи дитячі центри , а інтегровані центри, де цілі покоління людей можуть комунікувати між собою , підтримувати і допомогати один одному , власне це і є стратегія рівних можливостей.

Який прошарок соціальнонезахищених відчув на собі найбільші зміни в кращий бік в нашому місті?

Я понад 20 років волонтерка руху «Віра і світло». Це рух, який підтримує сім’ї, де діти народились з ментальними розладами. Сьогодні Львів віддає максимально багато уваги , максимально можливого ресурсу: це і приміщення в оренду за гривню , це і фінансування різноманітних програм, це напрацювання нових якіцсних послуг для таких дітей , це відкриття центрів по всьому місту для людей з ментальними розладами , це різноманітні фестивалі навіть для цієї категорії людей. Я з власного досвіду можу сказати, що якщо ще 5-10 років тому ми таких людей майже на вулиці не бачили , їх було прийнято ховати по хатах, то зараз ми з ними можемо спокійно пройтись по вулиці , сходити на каву , погуляти, і це нормально сприймається, тобто місто стає інклюзивним , діти починають вчитись в інклюзивних класах, і це шалені зміни. Ми просто не помічаємо, бо вони щодень відбуваються, але ці зміни є .

Пані Оксано, попри боротьбу з ковідом ви продовжуєте свою роботу в інших соціальних площинах , чому ? Не вважаєте загрозу коронавірусу дійсно такою довготривалою чи небезпечною?

Ковід-19 - є небезпечним, і не вважати, що він є викликом номер один сьогодні щонайменше безвідповідально. Тому ми з колегами депутатами зініціювали програму «Львів сьогодні», яка передбачає чітку адресну фахову допомогу вже зараз. До прикладу, коли розносили продуктові набори, вони були стандартні , тобто, в продуктових наборах, які отримували і діабетики, був цукор. Це стигматизація цієї категорії людей: людина перебуває в ізоляції, їй приносять допомогу - це супер , але їм приносять цукор , чи люди, які мають проблеми з лактозою, отримують пакунки з макаронами. Про такі речі варто думати, і це я називаю, власне, відповідальна соціальна послуга. Замало зібрати списки і дізнатись, які саме люди потребують допомоги , потрібен аналіз і оцінка потреб таких людей, і тоді ця допомога буде максимально ефективною. Саме для цього напрацьована програма «Львів сьогодні», і саме там будуть розписані всі ці речі, які приберуть таку стигматизацію в такі важкі періоди, як зараз під час карантину.

Пані Оксано, є люди, котрих тема інклюзія чи людей з інвалідністю не торкнулась. Чому їх мають цікавити усі ці питання?

Дуже часто мені це питання задають , і я сформувала поняття «бруківко-орієнтований»: вони мало задумуються над тими питаннями, які можуть пізніше стати шаленим викликом. Дійсно, може краще обирати тих депутатів, які будуть класти бруківку і нові майданчики, а не тих, хто буде дбати за соціальну сферу. Це є дуже філосовське питання. Але багато відповідей дала війна, і на жаль, ці наші хлопці, які повертались з інвалідністю/стресами, показали, що розвиток гуманітарної і соціальної сфери є дуже важливими для міста і країни. Ми колись навіть уявити не могли, наскільки зміниться за останні роки наше життя. Загалом, ніхто не застрахований: сьогодні – здоровий, а завтра… Я завжди пам’ятаю історію одного юриста відомої готельної мережі, в якого раптово діагностували туберкульоз кісток, і який за короткий час з молодого здорового хлопця переворився на людину в інвалідному візку. Так, звісно, він міг собі дозволити лікуватись за межами нашої країни, зокрема, в Німеччині , але саме він тоді він розпочав шлях переосмислення життя, і тепер став надійним промоутером соціальної сферу. Він побачив, що людина успішна і не дуже, молода і поважнішого віку – усі рівні перед бідою, це може торкнутись кожного.

Ваші побажання львів'янам.

Я хочу побажати мудрого вибору 25 жовтня , по-перше, шоб вони все таки взяли участь у виборах і впливали на те, в якому місті будуть жити . А, по-друге, щоб вони все таки вникли і розібрались в тій новій виборчій системі. Аби обрали для себе такого представника, який буде вас чути, який буде представляти системні зміни, а не бруківки-лавочки, непомітні на перший погляд зміни, які роблять Львів - комфортним, а майбутнє – світлим.

Публікацію підготовлено депутатами фракції партії Об’єднання Самопоміч в межах програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб і депутатів".  

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ