Жовчний міхур – важливий орган травної системи. Втім, якщо він не функціонує як слід, то починає шкодити організму.
Вчасне видалення жовчного міхура позбавить від проявів захворювань, пов’язаних зі збоями в його роботі. Методики, які використовуються сьогодні, максимально безпечні і не викликають ускладнень у пацієнтів.
Показання для видалення органу
Є чітке коло показань до проведення операції по видаленню жовчного міхура. Серед основних:
- гострий холецистит;
- хронічний некалькульозний холецистит, якщо його не вдається вилікувати консервативними методами;
- хронічний калькульозний холецистит;
- холестероз при порушенні функції органу;
- поліпоз міхура, якщо поліпи стали причиною появи каменів розміром більше 10 мм, та при наявності судинної ніжки.
Операція може проводитися лише в випадку, якщо скорочувальна функція міхура в нормі, відсутні запалення, анатомічні дефекти та спайкові хворобі в анамнезі пацієнта.
Види операцій по видаленню жовчного міхура
Існує декілька методів проведення операції. Основна відмінність по інвазивності. Відрізняють відкритий, лапароскопічний метод та проведення операції з міні-доступом.
Відкрита операція
Вважається застарілим методом, адже після видалення органу пацієнту потрібно тривале відновлення. Достатньо великий шов (15-20 см) довго заживлюється. Розріз при відкритому видаленню проводиться посередині живота або під ребром, справа. Даним методом вилучають недієздатний жовчний міхур. Хоча хірург має широкий доступ до міхура, пацієнт отримує суттєву операційну травму.
Видалення через міні-доступ
Операція схожа на попередню, однак розріз всього 3-7 см, його роблять під реберною дугою з правого боку. Така методика дозволяє скоротити період перебування в стаціонарі, шрам буде меншого розміру. Одна недолік в тому, що лікар має обмежений огляд порожнини живота, та самого органу.
Лапароскопія
Найсучасніша методика, котра не передбачає розрізів, лише проколи в 4 місяцях на животі. Через проколи вводься трубки, а в них спеціальні інструменти. Для повного огляду зони проведення операції в черевну порожнину поміщається ендоскоп. Зображення з нього транслюється на моніторі, розміщеному в операційній. Додатковий комфорт огляду дає накачування зони проведення маніпуляцій газом СО2. Він розгладжує прилеглі структури.
Відрізання та витягування жовчного міхура відбувається за допомогою спеціального хірургічного інструменту. Отвори, котрі залишаються після операції мають розмір 1-1,5 см. Їх заживлення не тривале, плюс мінімізований ризик виникнення ускладнень.
Серед переваг лапароскопії:
- мінімальні косметичні дефекти після операції;
- за рахунок утворення проколів, а не розрізів, шанси на те, що утвориться післяопераційна грижа, мінімальні;
- больовий синдром практично відсутній;
- короткий період відновлення. Покидати стаціонар буде дозволено уже через 1-2 дні, а повернутися до нормального ритму життя, та звичного меню буквально через декілька місяців. Це можливо при умові, що немає ніяких супутніх захворювань.
Методика малоінвазивна, тому в європейських країнах їй віддають перевагу і проводять в 80% випадків, коли необхідно влучити жовчний міхур. В Україні такі операції також проводяться на Закарпатті в «Клініці Біляка».
Період реабілітації
Так як в більшості випадків проводяться саме лапароскопія, то період реабілітації варто розглянути саме в аспекті цієї операції. Перший період реабілітації спрямований на те, щоб запобігти приєднанню інфекції, розвитку запалень та утворенню спайок.
Пацієнту призначається знеболювальні, протизапальні, розсмоктуючи препарати та антибіотики. Однак їх дози значно менші, ніж при реабілітації після відкритих операцій. Сідати, ходити за допомогою медичного персоналу можна через 5-6 годин. Вживання їж заборонено на протязі 24 годин після операції. В цей період дозволена тільки чиста, негазована вода в невеликій кількості.
Коли пацієнта виписують, дуже важливо дотримуватись рекомендацій лікаря, тоді відновлення пройде швидко. Основні моменти:
- дієта. Потрібно виключити з раціону гостре, смажене, солоне, мариноване, копчене;
- уникати важких фізичних навантажень, принаймні перші тижні;
- приймати призначені ліки з правильною регулярністю та дозуванням.
Якщо виконувати всі прописані рекомендації, вдасться повернутися до звичного життя вже за кілька тижнів.
