Як повідомили у прес-службі ЛМР, соціологи Інституту міста провели масштабне соціологічне дослідження ʺСоціальний моніторинг якості життя у Львові 2019ʺ, у межах якого дослідили ставлення мешканців Львова до біопоховання та, відповідно, до будівництва крематорію у місті.
Результатами поділилася керівниця програми аналізу та досліджень КУ Інститут міста Тетяна Приходько.
Так, опитування продемонструвало, що мешканцям недостатньо інформації щодо питань біопоховання: майже кожен п’ятий (21,5%) вагається у своїх відповідях. Звідси близько третини не знає чи питання побудови крематорію у Львові повинне бути на порядку денному.
Натомість серед тих, хто визначився із своєю позицією, кожен другий — 51,1% опитаних у Львові — позитивно ставиться до впровадження системи біопоховання. З них чоловіки більше підтримують ініціативу, ніж жінки: відповідно 56,1% та 46,9%. Відомо, що в анкетуванні наводили приклад не лише кремації тіла, а й інші альтернативи форми екопоховання.
ʺНаша гіпотеза про те, що біопоховання — це вибір молодих осіб цілком підтвердилась. Зокрема, позитивне ставлення мають 60,0% молоді 18−30 років, 57,6% - особи 31−45 років. Далі йде спадання: 45,6% опитаних 46−60 років підтримують цю ідею, а серед осіб 61+ років — таких виявилось 41,4%, що у загальному є вище, ніж ми передбачали завчасноʺ, — зазначила керівниця програми аналізу та досліджень КУ Інститут міста Тетяна Приходько.
Зокрема, в Інституті міста дослідили також те, як приналежність до конфесії впливає на ставлення чи впровадження до біопоховання.
ʺЦе був один із найважливіших факторів, з яким ми хотіли вивчити кореляцію. Ми прогнозували, що конфесійна приналежність не впливатиме радикально на громадську думку. Так і сталось: різниця між тими, хто відвідує автокефальну церкву і тими, хто відвідує греко-католицьку церкву, є зовсім незначною і становить 4% (50,6% vs 46,7%). Тобто, для кожного другого релігійного мешканця біопоховання є, дійсно, альтернативою.
А ось, що нас дійсно здивувало, то це залежність сприйняття біопоховання від сімейного стану людини. Так, майже 2/3 опитаних, що позитивно налаштовані, перебувають у громадянському шлюбі (66,7%) або ж самотні (61,0%). Припускаємо, що це пов’язано із стилем життя цих когорт, які є більшою мірою мобільними та нестабільними щодо своїх планів на завтра. А ось серед опитаних, які перебувають у шлюбі, частка тих, хто підтримує біопоховання, становить 47,0%. Можливо ці люди більшою мірою вкладають символічне значення у поховання та збереження сімейної традиції, яка б гуртувала родинуʺ, — додала Тетяна Приходько.
Також, як показало дослідження, альтернативні форми поховання є економічно вигідними. Так, Інститут міста порівняв цінову політику ЛКП ʺВиробничо-реставраційний комбінат обрядових послугʺ та крематорію Києва, аби порівняти цінову політику. І, підрахувавши мінімальний набір послуг, отримали результати, що традиційне поховання у Львові коштує ~8 тис грн (не враховуючи поминальний обід, панахиду тощо). Водночас послуга кремації у Києві становить 4,3 тис. грн. (з них процедура кремації коштує 445,00 грн, а найдешевша урна — 830,00 грн).
До речі, для мешканців інших міст ритуальні послуги у крематорії Києва становлять близько 2,3 тис грн. Тобто, якщо говорити про агломерацію, то це було б вигідно не лише для Львова.
ʺКоли ми прогнозували дослідження, то припускали, що люди з вищим рівнем доходів будуть більшою мірою схильні підтримувати традиційне поховання як більш дорогу послугу. Але результати опитування цілком спростували нашу гіпотезу: чим менший рівень доходу у людини, тим більшою мірою вона підтримує традиційне поховання. Люди, які мають дохід до 3 тис грн (45%, переважно пенсіонери), від 3 до 6 тис грн (43%), а також від 6 до 10 тис грн (50%) готові витрачати від 30 тис грн на традиційне поховання, ніж зекономити на біопохованні. І відповідно, чим заможніша людина, тим більшою мірою вона підтримує екопоховання: 66,7% з доходом від 10 до 20 тис грн і 86,4% з доходом 20 тис грн і вищеʺ, — зазначила керівниця програми аналізу та досліджень КУ Інститут міста Тетяна Приходько
Зазначимо, у Львівській міській раді створено робочу групу для вивчення питання будівництва крематорію. Як розповідає заступниця міського голови Львова з питань житлово-комунального господарства та голова робочої групи Ірина Маруняк, на території Львова є лише три діючих кладовища. Однак землі під поховання може вистачити лише на кілька років. Відтак, мерія звернулася до 22 сільських рад щодо дозволу відвести земельні ділянки для поховання померлих у місті Львові, проте жодна сільська рада не відгукнулася.
ʺНа території Львова є 12 цвинтарів. Із них лише три діючі — це Голосківське і Сихівське кладовище, а також кладовище в Рясному. На Янівському цвинтарі можна лише підхоронювати померлих до рідних. Відтак, діючих цвинтарів дуже мало. Також ліміт земельних ділянок цих цвинтарів вичерпується. До прикладу, найбільшим є Голосківський цвинтар, де зараз ховають найбільше людей. Однак землі під поховання там вистачить, орієнтовно, на 2 роки.
Зі свого боку ми звернулися до 22 сільських рад, щоб дозволили нам відвести земельні ділянки для поховання померлих у місті Львові. Це земельні ділянки в зоні 20 км від Львова. Проте жодна сільська рада не відгукнуласяʺ, — розповіла Ірина Маруняк.
За її словами, також були проведені зустрічі з духовенством міста. Духовенство немає заперечень, щоб у Львові працював крематорій, єдина умова — щоб ʺпрах був наданий земліʺ. Також такий вид поховання передбачений законом України. Згідно з статтею № 26 Закону України ʺПро поховання і похоронну справуʺ, у нашій державі передбачено три види поховань, і одним з них є кремація померлого.
Нагадаємо, розпорядженням міського голови Львова № 293 від 14 червня 2019 р. створено робочу групу щодо будівництва крематорію у м. Львові.
Як показало соцопитування Інституту міста, не менш, ніж 51% опитаних мешканців Львова (47% жінок та 55% чоловіків) ставляться позитивно до будівництва крематорію у місті. Зокрема, найбільш позитивно оцінюють цю ідею мешканціки із Франківського (63%) району, дещо нижче — Сихівського (53%), а найменш — із Личаківського (46%) та Шевченківського (47%) районів.
Однак дослідження також показало, що скористатись послугою альтернативного поховання готові 44% опитаних. З них, 27,3% - точно б скористались, 17,1% - скоріше б скористались. Найбільшу готовність проявили чоловіки (47,7%) та молодь 18−30 (56,9%). У співвідношенні між районами проживання мешканці Франківського, які найнижче оцінили стан міських кладовищ, найбільше зазначили про наміри скористатись послугою біопоховання (58,6%), а найменш налаштованими виявились опитані із Шевченківського району (39,2%).
Довідка
Методологія моніторингу якості життя виникла у 2013 році. Тоді вперше Інститут міста опитав 2 400 респондентів Львова. З 2016 року кількість опитаних становить 1 200 осіб, а структура індексу зазнає несуттєвих змін, залежно від ситуацій, запитів, які виникають у місті.
Цього року провели тендерні закупівлі на дослідження і у підсумку переможцем став один із львівських соціологічних центрів — ʺСоціоінформʺ.
Індекс якості життя — це є комплексний показник, який відображає усі сфери життя людини з точки зору інфраструктури і сервісу: освіта, медицина, благоустрій, транспорт, екологія та низка інших. ʺМи запитуємо мешканців про їхні настрої, оцінки, а потім, аналізуючи дані, порівнюємо їх із статистичними показниками, що дозволяє побачити більш об’єктивну картинуʺ, — повідомляють в Інституті міста.
Дослідження ʺСоціальний моніторинг якості життя у Львовіʺ реалізував Інститут міста та ʺСоціоінформʺ протягом серпня 2019. Опитано 1200 осіб Львова, від 18 років. Тип вибірки: багатоступенева стратифікаційна з квотним відбором на останньому щаблі. Метод: поквартирне анкетне опитування ʺf2fʺ у 40 мікрогромадах Львова. Похибка даних не перевищує 2,89%.
