Міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик запропонував закладати в основу ціни вугілля середню вартість вугілля на біржі в Польщі, а не в Роттердамі (Голландія): «При формуванні ціни вугілля ми взяли за основу формулу ціни з прив’язкою до біржі в Польщі. За базу взяли Польщу. Там і плече (транспортна доставка) відпало, про яке говорили. Ми вийшли на ціну, про яку ми повідомимо на днях. Якраз це газове вугілля - таке як у нас. І там немає плеча».
Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук: "Суперечки про доцільність запровадження формули визначення ціни на вугілля згідно з індексом API2 (Амстердам -Роттердам - Антверпен) не стихають. При цьому палкі дискусії не вирішили проблему із запасами вугілля на складах, які хоча і стабілізувалися на позначці 1,2 млн т, але перспектива їх росту не визначена. Також проблемним залишається питання вивозу вугілля із Донбасу. І тим часом залишається всього 2,5 місяці для накопичення вугілля на складах до опалювального сезону.
Як відомо до дискусії долучилися прем’єр Гройсман та президент Порошенко. В результаті пролунала несподівана пропозиція Міненерго про визначення ціни на вугілля згідно з даними вугільної біржі Польщі. Чому саме Польщі? Схоже, що урядовці та міністр Насалик керувалися принципом анекдоту, у якому селянин пропонував назвати колгосп «Лопе де Вега», тому що назва красива.
В принципі за декілька місяців громадськість почула від міністра енергетики Насалика достатньо красивих ідей: про будівництво іще одного нафтопереробного заводу в Україні поряд із уже діючими і незавантаженими роботою, про відновлення роботи нафтопроводу «Одеса-Броди», про транспортування іранської нафти, про зниження комунальних тарифів.
Власне, у випадку з формулою вугілля «Роттердам + транспорт», то міністр енергетики у травні її підтримав відразу після ухвалення рішення НКРЕКП: «Ціна вугілля повинна відповідати європейською ціною. Ми розглядаємо можливість підвищення ціни вугілля». Проте пізніше у червні позиція Насалика різко змінилася на протилежну.
Тому пропозиція «польської» формули є намаганням запропонувати красиву назву для колгоспу. Але це не вирішує проблем з поставками вугіллям із Донбасу, збитковими шахтами України та залежністю енергосистеми від стабільної роботи теплових електростанцій.
Орієнтація України на несформований та контрольований державою польський «ринок» вугілля призведе лише до поглиблення існуючих проблем галузі, а не їх вирішення. До того ж, Міненерго пропонує брати приклад із Польщі, яка має проблем не менше, якщо не більше, ніж вугільна галузь України.
Варто зауважити, що біржа з торгівлі вугілля лише знаходиться на етапі розвитку і в самій Польщі неоднозначне ставлення до її ролі. Тим паче, що майже 80% вугільних компаній все одно контролює держава, а тому говорити про ефективні ринкові механізми зарано.
Якщо окреслити настрої у Польщі, то вугільну галузь розглядають як глибоко дотаційну, збиткову, конфлікту та поступово вимираючу. Найбільша вугільна група Polska Grupa Gornicza лише у цьому році отримала від держави 386 млн. дол. (10 млрд. грн, 1,5 млрд. злотих) у вигляді дотацій. У минулому 2015 році Polska Grupa Gornicza отримала збиток на рівні 260 млн. дол. (6,5 млрд. грн, 1 млрд. злотих). Інша крупна вугільна компанія Jastrzebska Spolka Weglowa у 2015 р. зазнала збитків на суму 780 млн. дол. (20 млрд. грн., 3,1 млрд. злотих). А уряд Польщі намагається отримати від Єврокомісії 600 млн. дол. (15 млрд. грн., 2,3 млрд. злотих) на підтримку вугільної галузі.
Іще одна Kompania Węglowa взагалі увійшла у стадію банкрутства. У 2015 р. збитки склали 130 млн. дол. (3,3 млрд. грн., 0,5 млрд. злотих). А збитки із видобутку кожної тони вугілля склали 18 дол. Усе це лише іще раз підтверджує, що вугільна галузь Польщі дотаційна. Тільки ці випадки показують, що в 2015 р. дотації склали 1,17 млрд. дол. або майже 30 млрд. грн. За приблизними оцінками в цілому із 1991 по 2015 р. Польща субсидіювала вугільну галузь більше, ніж 50 млрд. дол.
Зрештою, протягом останніх 20 років (1995-2015) видобуток вугілля в Польщі постійно скорочується – із 200 млн. до 135 млн. т. І за останні три роки тенденція закриття шахт, звільнення шахтарів і скорочення дотаційності вугільної галузі призвели до різкого зменшення видобутку на 10 млн. т.
Тому говорити, що орієнтація України на «хворий» вугільний ринок Польщі є вірним кроком – це хибний шлях. До того ж, зараз видобуток тони польського вугілля коштує 75 дол. – адже шахти глибокі і старі. А вугілля в тому ж Роттердамі коштує 50 дол.
До того ж значні обсяги вугілля, яке на складах або готується до продажу знаходиться у кредитній заставі чи передані банкам в якості гарантії кредитів. Відповідно, ціна на вугільній біржі вже включає у себе такі затрати. І погоджуючись на польську формулу Україна приймає фактично завищену ціну.
Взаємодію України та Польщі у вугільному питання можна вибудувати виключно частково – на основі перспектив експорту електроенергії із України та інтеграції енергосистеми України в ЄС.
Зрештою, найважливішим є те, що Польща сама залежна від поставок імпортного вугілля-антрациту та щороку купує у Росії більше 10 млн. т антрациту.
Тому затягування вирішення проблеми вугілля в Україні наштовхує на думку, що за цим може стояти банальне бажання як контролювати поставки вугілля із Донбасу, так і відновлення схем для поставок електроенергії із Росії. І польська формула є лише маневром на відволікання".
