У січні в Україні відбувся щорічний, десятий, антинаркотичний табір, на базі в Пуща-Водиці. Оксана Рубай – депутат фракції «Об’єднання «Самопоміч», Член постійної комісії із питань гуманітарної політики ЛМР - також відвідала цей захід і тепер ділиться з нами враженнями.
Пані Оксано, складається враження, що тема наркозалежності останнім часом рідше потрапляє на перші шпальти. Невже вона втрачає актуальність?
На жаль, навпаки! Але це настільки специфічне питання , що, зазвичай, його піднімають лише в контексті загально-молодіжних проблем, або, якщо воно торкається когось особисто чи сім’ї. А тема - набагато глобальніша, особливо для України, яка ще шукає шляхи вирішення.
В нашій країні функціонує близько 10 центрів, які підтримуються міжнародними антинаркотичними організаціями. Але ми запрошуємо і державні структури – доєднуватись до загальної концепції і створювати спільну з недержавними проектами стратегію.
Про це і йшлося на зустрічі Всеукраїнського Антинаркотичного Табору?
Я можу виокреслити кілька найважливіших тез. Важливо працювати не тільки з наркозалежним, а з усією родиною: занедужав у сім’ї і видужувати має в сім’ї. Важливо, аби людина, яка погодилася на лікування, проводила його не в місті, де проживає, а в іншому - щоб дистанціювати від оточення, яке негативно впливало. Важливо, щоб працював так званий «Соціальний ліфт».
Соціальний ліфт? Що це за програма?
Повний соціальний супровід особи, яка лікувалася від наркозалежності: від завершення прийому медикаментів - до влаштування на роботу. Наркозалежних у нас все ще трактують як злочинців, а треба розуміти , що перш за все це люди, котрі мають важку недугу. Ставлення обов’язково потрібно змінювати. Не тільки сам наркотик знищує людину, а ставлення до неї. Питання гідності… Починати потрібно з поваги. Знаєте, який гарний вислів я почула на тій зустрічі? «Не всі люди – наркозалежні, але всі наркозалежні - люди».
Добрі слова. Думаю, їх до усіх «проблемних осіб» можна застосувати.
Не тільки відсутність поваги – велика проблеми при профілактиці і лікуванні. Загальноукраїнська біда – відсутність досліджень і статистики. Є лише приблизні цифри і дані. 12% населення країни мали дотичність до вживання наркотиків. З цих 12% - кожен десятий стає залежним. Споживач наркотиків загалом - молодшає. Ще кілька років тому нас лякали дані, що віковий старт вживання наркотиків в США – 12 років. Але тепер в Україні – з 15 років, і ця планка невпинно «молодшає». Що ще? Хімічні наркотики стають популярніші, вони набагато доступніші – і за ціною, і за інформацією, де купити. Соцмережі тут стали, на жаль- , помічними( Але біда хімічних наркотиків не лише в легкодоступності, але й в тому, що вони руйнують організм ще сильніше.
Але ж є загальнодержавна програма щодо боротьби з наркотиками?
Так, уряд має затверджену політику до 2020 року - вона об’ємна і досить сильна. Але! На все потрібно ще більше грошей, ще більше ресурсів. А також – вирішальним є координація зусиль всіх – від вчителів у школах і батьків до медиків і психотерапевтів - самотужки ніхто не впорається з такою великою проблемою. Усі зусилля поки що скеровані на медичну складову, та емоційне, психічне, духовне і фізичне здоров’я – все треба лікувати в комплексі, інакше не буде результату. Якщо фізична реабілітація забезпечується державою, то все інше – або приватними, або громадськими організаціями.
А яка ситуація у Львові?
У нашому місті міжнародна антинаркотичні організація також має своє представництво – свій центр. Вони допомагають на добровільних засадах. Є й закриті центри, з роботою яких навіть не можна познайомитись, методи яких неможливо проконтролювати, бо вони працюють лише на принципах анонімності… Тобто, аналогічно всеукраїнському: стоїть питання узгодження дій, пошуку можливостей спільної стратегії…
Що пропонуєте Ви?
Центри тестування молоді. Де кожна людина анонімно може перевіритись на вживання наркотиків, якщо в батьків чи друзів є підозри. В поліклініку, де їх усі знають, вони не підуть. Анонімний центр дав би можливість зберегти таємницю і йому б довіряли. Перевірка засобом для виявлення вживання наркотиків - «Снайпер5» - доступна і ефективна . Якщо ми закупимо цей препарат, відкриємо бодай один такий Анонімний Центр, то покажемо приклад усій Україні – приклад профілактики і спокою батьків і дітей.
То про приклад країн, в яких узаконений продаж легких наркотиків, нам говорити ще рано?
Американці , а вони вже справді фахівці у цій галузі, дослідили, що добровільне лікування приводить до набагато кращих результатів. Як і добровільний вибір. Відкритий продаж з посиленою відповідальність – справді є ефективним поєднанням. Поки ми ще не готові… Перш за все тому, що таке поняття, як «відповідальність», взагалі багатьом ще незнайоме… Кількість наркотиків в країні – збільшується. Ми -транзитна країна. Сама статистика ведеться дуже розмито. Всі цифри відносні – ми багатьох речей не знаємо…
Висновок?
Наркотики знищують далі – нове покоління, на жаль, не стало винятком. Неефективна наркополітика – знищує ще більше. Але є і позитив. Спеціалізованих центрів стає більше. Наркологи мають сьогодні більш «людське» обличчя. Їх загальна фаховість росте. Нарешті є і психологи, і психотерапевти, які спеціалізуються саме в цій галузі. Роботи попереду багато, але ми не опускаємо руки.
І в доповнення теми:
Психотерапевт Наталя Гупало радить:
Якщо ви в стосунках з наркозалежним, перш за все слід усвідомити, що це проблема, до вирішення якої слід залучати фахівців. І тут основне питання - чи Ваш партнер готовий і хоче позбутись цієї залежності , чи ні. Вам слід бути готовим до того, що залежні люди будують відносини особливим способом - і вам доведеться постійно "працювати" рятівником, відтак витримувати багато напруги та психологічного навантаження. Тому як би "егоїстично" це не звучало, основна порада партнерам наркозалежних - не забувати про себе, свої границі, комфорт, хобі, власні мрії та бажання.
Якщо ваш партнер позбувся своєї залежності, перший час буде досить хитким. І тут важливо давати йому багато підтримки у вигляді нових вражень. Адже наркотики тим і привабливі, що дають людині ті відчуття, яких він не може пережити в реальності. Основне - не боятись говорити про це, не робити з цього таємницю, як у нас прийнято, а шукати і для себе, і для свого партнера фахової підтримки, а також друзів, близьких.
Психолог Евелія Томас додає:
- в наркоманів дуже низька емоційна стійкість, тому будь-які образи дуже різко сприймають
- важливо не піддаватись на їх провокації
- не говорити як з хворим
- не давайте порад (якщо не просить) і вказівок
- і не питайте про причини вживання наркотиків…
Публікація у рамках Програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів у засобах масової інформації.
