Слухай онлайн
Політика  |  Економіка  |  Cуспільство

Якби мене не слухали, я б тут не працював

«Словаччина 27 років тому не виробляла жодного легкового автомобіля. Сьогодні ми є номером один у світі за кількості вироблених автомобілів на душу населення», - Гал-інфо пропонує до уваги продовження інтерв’ю з колишнім міністром фінансів Словаччини Іваном Міклошом, який нині є співголовою стратегічної групи радників прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Хто і що гальмує реформи в Україні ?

Ви у Словаччині купували якісь українські вироби і, навпаки, – словацькі в Україні?

Гарне запитання, але я не знаю, чи купував якісь українські продукти у Словаччині. Та коли я переїхав сюди, а я живу тепер в Україні, я дуже задоволений високою якістю української їжі і сільськогосподарської продукції. І те, що я не пам’ятаю, щоб купував українські продукти раніше, означає, що є хороші резерви для того, щоб ці продукти були експортовані на європейський  ринок.

Фактор Росії. Багато хто говорить, що для України є ризик стати розмінною монетою у домовленостях Росії, США та ЄС. Зокрема, європейці не хочуть втрачати російські ринки. Як ви це бачите?

Знаєте, економічні інтереси завжди є важливими, але Європейський Союз і західні країни, ті ж США, показали, що для них також важливий порядок і правила.

Справді санкції, які прийняті проти Росії, означають, що німецький, американський, західноєвропейський бізнес несуть втрати. І це нормально, що певні голоси з економічного оточення не хочуть нести втрати.

Як ви ставитесь до того, що в умовах війни зростає експорт  України до Росії? Багато хто в Україні виступає за тотальний розрив стосунків з РФ.  

Я розумію, що це дуже чутлива тема для українців у зв’язку з російською агресією. Коли торгівля побудована на економічних відносинах, що вигідні для обох партнерів, то це є добре для української економіки.

При цьому для України дуже важливо, що частка торгівлі з ЄС зростає швидше ніж складова торгівлі з Росією. Це означатиме, що відбувається реструктуризація української торгівлі в бік ЄС. І це дуже добре.

Продаж сільськогосподарської землі – ця тема в Україні викликає гостру суспільну реакцію. Яке ваше бачення, продавати чи ні? Як це є у Словаччині? Чи слід обмежити право приватної власності на землю для іноземців?

Я думаю, що це надзвичайно важливо. Це одна з найважливіших реформ. Якщо буде скасований шкідливий мораторій на продаж землі, який є проти права людей і проти Конституції, який суперечить не тільки розвитку сільського господарства, але й регіонів загалом , – то це може стати одним з найбільших імпульсів для швидкого зростання, зокрема, у сфері кредитування.

Нині в Україні є приблизно 7 мільйонів власників земель, які нічого не можуть зробити зі своєю власністю, окрім як віддати їх  в оренду великим підприємцям за низькими цінами. Після відкриття ринку вартість оренди різко зросте, і люди отримають більше прибутків та зможуть використовувати власність, як  заставу для отримання кредиту. Відтак. у них з’явиться  можливість розвивати малий бізнес. І не лише в сільському господарстві.

В Україні вже склалась така практика, коли на роботу радників беруть знаних економістів. Але нічого не змінюється, потім їх звільняють, і вони дають приблизно такі коментарі: «Ми радили, але нас не слухали». Як у вашому випадку, ви можете назвати приклад, коли вам вдалось вплинути на позицію уряду.

Якби мене не слухали, я би тут не працював. Тому що моє перебування в Україні тоді не мало б сенсу. Реальність така. Відповідаючи на одне з ваших запитань, я сказав, що вперше в історії Україні протягом останніх 3 років реформи справді просуваються, країна змінюється буквально на очах.

З іншого погляду, суто чисто технічно реформи можна було б робити і швидше. Але я розумію, що це політичний процес і що я не несу політичної відповідальності, але саме політики мають робити реформи. І питання, чи я задоволений темпом реформ, яке часто сам собі ставлю, відповідаю і «так» і «ні».  Я має втіху з того, що багато моїх порад були прийняті. Але повторюю, ми могли б просуватись швидше.

Коротко кажучи, я думаю, що моя робота має зміст, як і робота моїх колег. Нагадаю, що я є головою стратегічної групи радників, в якій працює 10 осіб. Ми разом готуємо пропозиції. І на нашу думку, Україна перебуває на доброму шляху.

Ви кажете, що державі України треба оптимізувати свої витрати, щоб жити відповідно до доходів. На чому ми мали б економити насамперед?

Так, потрібно  економити, оскільки досі маємо неефективне використання коштів. Але важливішим є зростання економіки. Наприклад, ситуація в пенсійній системі, де був величезний дефіцит.  Перед Євромайданом видатки на пенсії становили 18% від ВВП. Це був світовий рекорд. Жодна країна не зможе витрачати такі частку на пенсії. Шляхом реформ цю цифру було знижено, торік вона становила 12%.  Як це було зроблено? Несистемні та несправедливі пенсії та спеціальні привілеї для деяких професій були скасовані. Це потрібно було зробити. Нині уряд підготував пенсійну реформу, яка тепер перебуває на розгляді в парламенті. Її  реалізація зробить пенсійну систему стійкою.

Те ж саме і в медичному секторі, який є яскравим прикладом того, що важливо не лише те, скільки є грошей, але й те, як вони використовуються. Маємо парадоксальну ситуацію. Держава виділяє кошти на охорону здоров’я однак люди повинні за все платити готівкою. Потрібно це все змінити.

Наприклад, в Україні є більше ніж потрібно лікарень та ліжок. В кілька раз більше, ніж в багатих країнах. Так історично склалось. І ці ліжка не використовуються. А видатки них списуються, тому що лікарні потрібно опалювати. Тому слід менше фінансувати будівлі, а більше – реальну охорону здоров’я, ліки, операції. Власне, таку медичну реформу уряд ухвалив, і вона чекає на свою долю в парламенті.

Британський економіст Медісон, досліджуючи ВВП на душу населення різних країн, поділив останні на три групи: бідні, середні і розвинуті. За його висновком, країні рідко перескакують з однієї групи в іншу. Отож, чи є в України шанс і завдяки чому?

Справді, перейти з однієї групи в іншу можливо лише тоді, коли є стійке економічне зростання. І коли воно швидше, ніж в багатих країнах. Але потрібно мати не лише високе, але й стійке зростання. Не один, два чи три роки, а довгий час. Для цього потрібно проводити реформи. Я вже сказав, що так трапилось у випадку Словаччини та Чехії. 15 років тому ми зробили реформи, і з того часу економіка Словаччини росте швидше ніж економіка Чехії та інших країн. І це є причиною того, чому ми піднялись на їхній рівень.

Які мали б бути макроекономічні показники для України (інфляція, ВВП), щоб вона стала на шлях «наздоженемо Європу»?  

Сьогодні зростання становить 2,5-3%, а потрібно мати від 6% до 8% щорічно. Для того, щоб це отримати, потрібно продовжувати реформи і запросити більше інвесторів, створити умови для масованого напливу іноземних інвестицій. Потрібно модернізувати структуру вашої промисловості. Потрібно мати більше експорту. Але не лише експорту сировини, а й продуктів промисловості. Наприклад, Словаччина 27 років тому не виробляла жодного легкового автомобіля. Сьогодні ми є номером один у світі за кількості вироблених автомобілів на душу населення. Тому що прийшли великі іноземні інвестори і побудували великі заводи. І тепер ми виробляємо та експортуємо «Вольксвагени», «Кіа», «Хьондаї», «Пежо», «Сітроени», «Ленд Ровери», «Ягуари». Це все потрібно зробити, і економіка піде вгору.

Які ваші плани на осінь?

Продовжувати роботу над макростабілізацією та провадженням структурних реформ в Україні. Пенсійна реформа, реформа охорони здоров’я, реформа ринку праці, земельна реформа, пришвидшення приватизації, дерегуляції. Прискорення судової реформи, укріплення верховенства права. Знайти відповіді на питання, як покращити бізнес-середовище.  Власне, є розуміння того, що потрібно зробити. І це головне.

Водночас ми розуміємо, що реформи – це боротьба, тому що соціальні групи, які зловживають нереформованою системою, не хочуть цих змін.

Також реформи є важкими з політичного погляду, тому що їх суть потрібно детально і наполегливо пояснювати. Люди бояться змін. Але так було у всіх країнах.

Важливо також усвідомлювати, що реформи є процесом, який ніколи не закінчується. Всі країни повинні проводити реформи, тому що світ рухається вперед.  При цьому Україна перебуває в специфічній ситуації, тому що реформи не проводились не лише протягом останніх 25 років, але й під час комунізму. Наслідки цього є дуже важкими, але вони не є непереборними.

Розмову вела Олена Ляхович. 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...