Фронтмен гурту NAVIGATOR про творчість, процес написання пісень і про режисерування кліпу на нову пісню “Дивани”. А також про його громадянську позицію та кумирів.
Як ви з хлопцями прийшли до думки, що хочете створити гурт і хто був ініціатором?
Ну, це вже далеко не перший мій гурт, і взагалі гурт "Навігатор" перетворився з гурту "Carbon" в той момент, коли оранжувальник і, другий фронтмен (powerhead, як кажуть американці) відколовся, сказав, що, в принципі, все дуже добре, але в нього є важливіші справи. Після того постало питання знайти, з ким рухатись далі. Непростий процес, тим більше зараз, коли є величезний відтік музикантів. Всі хочуть відразу заробляти, всі хочуть, щоб їм аплодували, і в принципі кавер-музика це обіцяє. Коли ти починаєш вже співати про щось своє, поки невідоме, незнайоме, то тоді трошки сумніше. І тому був досить довгий процес формування гурту, але врешті-решт ми зупинилися на, включно зі мною, чотирьох людях. І от буквально минулого року наш гітарист перейшов в статус непостійного учасника, сесійного музиканта: коли потрібно - ми його долучаємо, коли потрібно - ми залучаємося допомогою інших музикантів. Зрештою, як це сталося в останній нашій роботі "Дивани".
Реально “пробитися” в шоу-бізнес своїми силами?
Це досить глобальне питання і, чесно кажучи, я ним не задаюсь, тому що, само собою, якщо мова йде про шоу-бізнес, то це знову ж таки бізнес. А бізнес все-таки хоче якоїсь структури, вкладання грошей, залучення досить непростих ресурсів. Коли йде мова про гурт "Навігатор", то це мова про творчість. Ми робимо це, тому що не робити не можемо. Все дуже просто.
Чи був хтось, на кого ви старались рівнятися на початку вашої творчості?
Звичайно, що вся музика, зрештою, як і історія в цілому, є циклічною. Немає нічого нового під зорями, під місяцем. Тому в нас також є кілька гуртів, як іноземних, так і наших, на які ми дивимось, які ми слухаємо, прислухаємось. І, звичайно, не скажу, що це як правило, але буває, що дещо і переймаємо: якісь корисні ноти, корисний досвід.
От хто, наприклад, тобі особисто подобається в українській музиці?
Ну безперечно, це Скрябін. Скрябін - це для мене альфа і омега українського шоу-бізнесу. Ще мені дуже подобається творчість Павла Гудімова. Хоча він зараз перейшов в образотворче мистецтво, те, що він робив в музиці, мені надзвичайно подобається. Звичайно дуже гарно працює "Бумбокс". Ну і безпосередньо серед наших львівських я би обов'язково відмітив гурт "Мері". Це ті, з ким ми товаришуємо, притримуємось однакових поглядів і, мені справді подобається те, що вони роблять, незважаючи навіть на наші дружні стосунки.
Яка з ваших пісень найпопулярніша?
Найбільше ротується "Інтим". Також відома в кругах націоналістичного спрямування - "У горах бій". Найбільше переглядів зараз в нас на пісні "На тебе". По-різному. Питаєш в людей - комусь подобається, наприклад, пісня "Коли". Абсолютно все індивідуально. Якщо говорити про яскраво виражені хіти, то це "У горах бій". Вона була одною з саунд-треків до фільму "Срібна земля". Ця пісня з 2013 року стала постійно актуальною. Який би концерт не був, абсолютно ніколи зайвим не було нагадати людям про те, що бій триває, потрібно боротися, не опускати руки, йти вперед.
Чи може бути музикант поза політикою?
Я вважаю, що музикант, як і спортсмен, як і водій автобуса, як і будь-яка інша людина, яка вважає себе громадянином України, не має права говорити про те, що вона знаходиться поза політикою. Тому що коли є країна з уже розвиненою політичною системою, з певним становищем і соціальною стабільністю всередині, звичайно, що тоді громадяни можуть дещо не цікавитись політичними питаннями, тому що вони відбуваються в абсолютно іншій площині, ніж, наприклад, у нас. За сучасних умов: коли йде війна, а поняття "політика" тотожне з поняттям "доля країни" і "доля кожного", сказати, що хтось може бути поза політикою - це повна маячня, повна брехня і так бути не може і не повинно. І взагалі я вважаю це боягузтвом і швидше небажанням озвучувати свою позицію і брати на себе відповідальність.
Хто ти за спеціальністю?
Я є менеджер підприємства.
А як ти прийшов до думки, що ти хочеш займатися музикою?
Знаєш, музика - це моє захоплення. Це не те, на що я покладаюсь в фінансовому напрямку. З одного боку, це відходить від професійного заняття музикою, з іншого боку, розв'язує руки, надає свободу дій. Ти можеш собі дозволяти робити те, на що не вистачає фінансів, часу, бажання і таланту.
Чим тобі подобається професія музиканта?
Перш за все, сценою. Коли виходиш на сцену і відчуваєш віддачу, коли в людей загораються очі, коли вони оживають при твоєму виході на сцену – ти розумієш, що все не дарма і те, що ти робив, має місце бути і ти робиш все правильно.
А як бути музикантом зараз, в час карантину, коли немає концертів? Я бачила, що ви проводили онлайн-концерт на Lemberg. Наскільки онлайн-концерти здатні замінити справжні?
Питання знову ж таки – що зробити: зупинитись і ввійти в стан стагнації чи все-таки знаходити якісь інші шляхи втілення своїх думок, своєї творчості? Ми далі працюємо. В нас зараз, звичайно ж, і репетицій немає, тому що позакривали всі репетиційні точки. Але, з іншого боку, є час подумати, записати якісь старі задумки, пісні. Є друзі, які нам допомагають, і ми робимо це все спільними силами.
А от ви виступали на багатьох фестивалях. Який з цих фестивалів вам найбільше запам’ятався?
Нам достатньо запам’яталися Зашків, звичайно, і Вудсток. Коли є багато людей, коли є віддача, коли є рух, коли ти дійсно почуваєш себе повністю зануреним в музику, в атмосферу – це прекрасно.
Чи виникали у вас якісь казусні моменти під час концертів/фестивалів?
Ну однозначно. Казусні моменти - це завжди те, що пов'язано з технічним райдером. Коли тебе хочуть бачити, тішаться і все класно, але от такий невеличкий нюанс, як засоби трансляції музики, деколи проходять повз. І ти приїжджаєш, тебе виводять на сцену і тут ти розумієш, що готувались, напевно, не до інструментального ансамблю, тим більше з музичними інструментами, а максимум до камерного хору. І тоді доводиться і колонки самому тягати, і барабани виставляти. І це все під пильним наглядом натовпу, який прийшов відсвяткувати, наприклад, день міста. Це звичайно “приємні” казуси, але так буває.
Гурт виконує тільки свої пісні чи кавери теж виконуєте?
Ми виконуємо фактично всі свої пісні. Але в нас є пісня Владіслава Левицького “Салют” – ну я не вважаю, що це кавер, вона зроблена з його демо-запису. Ми граємо також пісню гурту BANDIT “Селфі”. Написав її Скрябін. Фактично вони її не виконують, тому ми в них її позичили. І ми виконуємо кавер-версію на пісню “Сюрприз” канадської групи “Біллі Тайленд”. Там повністю україномовні слова: ми переписали. А все решта наше.
А хто пише музику, хто пише слова для пісень?
Ну всі слова, ідеї, музичні гармонії мої. Але воно все проходить трансформацію в ході запису, тому що, коли оранжувальник каже, що треба змінити акорд, зробити паузу або вступити в іншому місці, переважно ми приходимо до усередненого варіанту.
Скільки зазвичай часу йде на одну пісню?
Все знову ж таки залежить від оранжувальника. А оранжувальники то такі собі створіння, без яких ніби і нікуди, і з ними важко. Це все залежить від натхнення, тому що одне діло, коли ти пишеш сам, своїми силами те, що ти відчуваєш, бачиш і хочеш бачити, а друге діло, коли тобі хтось приносить річ і каже: “А тепер зроби отак”. Це також достатньо непростий творчий процес, і, як і кожен творчий процес, в якісь часові рамки його запхати досить важко, тому пісня пишеться там від місяця до пів року, а деколи буває, що записується і переоранжовується знову. В мене є дві пісні, які зараз лежать вже завершені, але я повністю готовий до того, щоб їх переробити і переписати повністю все, тому що результатом я не задоволений. А я, перш за все, намагаюсь орієнтуватись по тому, що подобається мені. Бо якщо воно мені подобається, тоді я можу якимось чином це донести до інших людей.
Я знаю, що твоя дружина, Марта Лібрик, теж співачка. Чи дає вона якісь поради в написанні пісень?
Так, вона дійсно вокалістка. А я так, я фронт-мен, ні в якому випадку не співак. Але, з другого боку, вона є виконавицею і деколи дає мені якісь поради в музичних нюансах: тобто, де мажор, де мінор, де поміняти акорд. Але в основному все несу в собі сам я, оту торбинку.
Хто ваш слухач?
Слухач, наскільки я зараз бачу, це люди 25-40 (45) років, обов’язково думаючі, обов’язково інтелігентні, яким подобається українське. Є в нас такий ряд людей, які практично постійно на всіх наших концертах і ми завжди раді їх бачити. Попри те, в кожної пісні з’являються свої слухачі, деколи зовсім неочікувані. В принципі, ми не орієнтуємося на якусь певну верству населення, на певного слухача.
В своїх попередніх інтерв’ю ти казав, що у вашого гурту немає продюсера. Що ви робите для популяризації своєї музики?
Практично те, що зараз кожен робить приватно. Ми є в соцмережах: Фейсбук, Інстаграм. Маємо свій Ютуб-канал. Також в нас є свій сайт. І, крім того ми робимо розсилки по радіостанціях, досить часто робимо всеукраїнські прем’єри за допомогою компанії ФДР, і таким чином виходимо в ефіри. Також дві наші відеороботи ротуються на каналі М2.
А чи допомогло вам, як гурту, який співає українською, квотування на радіо?
Квоти, я вважаю, це дуже важлива і хороша річ. Спочатку я не дуже вірив, що будуть якісь зміни, але практика показала, що процент іноземного, а тим більше російського контенту, витісняється, тому що так вимагає закон. Внаслідок того почали з’являтися дуже хороші, якісні україномовні українські гурти, які стали давати класний матеріал. І я вважаю, що квотування це те, що обов’язково має бути в нас. Тому що, якщо зайти в якісь топи ютубу, подивитися те, що пропонується і що хочуть, то спостерігається дуже сумна картина. Тому населення просто треба навчити. Я наголошую на тому, що не змусити, а власне навчити і показати, що в нас є абсолютно не гірше, в нас є що послухати і є чим захоплюватися.
1 липня ви презентували кліп на нову пісню “Дивани”, в якому ти став режисером-постановником. Можеш розказати, про що ця пісня і як кліп передає посил?
Про що пісня – мені сформувалося після того, як ми закінчили монтаж. На всіх стадіях, по шматочку пазлів падало в свідомість і там вимальовувалось, складалось в цілісну картину. Зараз я можу чітко сказати, що пісня “Дивани” про зону комфорту, яку кожна людина собі плекає, леліє і вважає, що це вже те, що в неї є обов’язкове, недоторкане і однозначне. А приходить такий момент, коли з’являється смажена птаха і починає клювати цю людину у всі незахищені місця і вибивати її з тої зони комфорту – з того дивана. Крім того, я вважаю, “Дивани” – така пісня з претензією на гімн чи оду диванним військам, тому що хто, як не “ диванномешканці” знають краще за всіх, як робити політику, як готувати, як грати в футбол і все решта. Що стосується критики з їхнього боку - це на першому місці. Інше питання, що я вважаю, критикуючи - пропонуй. А от з пропозиціями якось набагато тяжче. А якщо взяти до уваги якусь конкретику, аргументацію, то там взагалі просто біда.
Як тобі було спробувати себе в новій ролі?
Я вважаю, тим більше в сучасних умовах - коли карантин і музикою мало-що заробиш, кожен з музикантів, який хоче себе проявити в різних напрямках, у відео в тому числі, має не боятися стати універсалом. Якщо є розуміння, якщо ти знаєш, чого ти хочеш, якщо є люди, які готові посприяти, допомогти, підказати, стати по той бік об’єктиву, биті дні сидіти до ночі і монтувати це все діло - тут нічого страшного немає. Досвід, який я здобув, не зрівняється з жодними відеороботами, в яких я знімався до того часу як актор. Я дізнався дуже багато технічних нюансів, особливостей зйомок, і тепер для мене є зрозумілішим, що я хочу далі.
А ви вже маєте якісь плани, які б ви хотіли втілити після карантину?
Я думаю, зараз мало хто має плани на після карантину, тому що мало хто розуміє взагалі, коли це все закінчиться. Я думаю, ми надалі будемо записувати нові пісні. Думаю, незабаром ми знімемо ще одну відеороботу. Тобто ми зараз працюємо над накопиченням матеріалу. І все те, що ми робимо, ми активно розповсюджуємо у соцмережах, в інтернеті. І результат ми вже побачимо по тому, як це все відбудеться.
А чи можемо ми очікувати альбом найближчим часом?
Ну альбом як підсумок нами зробленого буде обов’язково, тому що все-таки треба підводити риску в зробленій роботі, а в нас вже пісень назбиралось досить багато. Просто зараз немає такого поняття альбому, як було ще 10 років тому: коли ти записуєш 10-12 пісень на компакт-диску, з розворотами, віддаєш в музичні точки збуту і таким чином розповсюджуєш себе. Зараз все є в інтернеті і навіть процент платного контенту абсолютно не великий. Тому сподіватися на це нема чого, але онлайн-альбом обов’язково буде.
Спілкувалась Софія Яворська
