Журналістка Гал-інфо відвідала одну з найстаріших астрономічних обсерваторій у Європі та дізналась про те, що досліджують її науковці.
Упродовж віків космічний простір зачаровує людину та водночас бентежить, дивує, але й дає відповіді на сотні запитань, дозволяє їй вірити та мріяти. Таємні простори завжди змушують замислитись над проблемами людського існування та навіть загадування бажань на зірки, що нібито падають, є свідченням людського прагнення вірити у незвідані сили Всесвіту.
У Львові дослідження космосу тривають вже понад 250 років. Сьогодні тут продовжує активно функціонувати одна із п’яти найстаріших у Європі астрономічних обсерваторій. Заснована у 1771 році при Львівському єзуїтському колегіумі, зараз наукова установа є частиною Львівського національного університету імені Івана Франка.
Журналістка Гал-інфо відвідала Астрономічну обсерваторію Львівського університету та поспілкувалась із фахівцями космічних досліджень – інженером Ігорем Сальніковим та керівником відділу технічного обслуговування телескопів Обсерваторії Ігорем Підстригачем.
Серед львівських шпилів та димарів
Серед львівської панорами, стареньких димарів та лінивих котів на розігрітих сонцем дахах і балконах, втаємничує себе Астрономічна обсерваторія ЛНУ ім. Івана Франка. Ведуть до неї гвинтові металеві сходи, які немовби перенесені сюди зі Середньовіччя. І хоч попередницю цієї обсерваторії збудували не у середні віки, її існування має також тривалу історію.
Як вже зазначалось, заснували Астрономічну обсерваторію при Львівському єзуїтському колегіумі ще у 1771 році. Хоча відомо, що у нашому місті науковці ще за декілька років до цього вже проводили дослідження: у 1764 року тут спостерігали сонячне затемнення, результати якого опубліковані у “Віденських астрономічних ефемеридах” за 1765 р. Для першої обсерваторії було збудовано вежу на одній із частин міського муру, і фактично вона стала ще одним входом до міста.
Інженер Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Сальніков розповів, що Австрійська імперія, до якої у XVIII столітті увійшла Галичина, як і інші країни, які розвивалися та завойовували нові території, потребували постійного оновлення географічних карт та в цілому їхнє створення. Аби визначати точні координати об’єктів, кордонів та іншого, картографи використовували спостереження за зорями.
В університетській обсерваторії сьогодні зберігається чимало експонатів обладнання, яким колись послуговувались науковці для дослідження зір. Зокрема, Ігор Сальніков звертає увагу на кілька армілярних сфер, які стоять у кабінеті. Це моделі неба, за допомогою яких можна визначати координати небесних об’єктів. До речі, у майбутньому в обсерваторії планують відкрити музей, частиною якого і стануть усі експонати.
Сьогодні ж дослідники в Астрономічній обсерваторії Львівського університету часто працюють із сучасним обладнанням, яке полегшує їхню роботу, адже автоматично виконує багато завдань. Проте бувають і винятки, коли окремі складові старого обладнання виконують краще свої функції, аніж нові відповідники.
Один із телескопів Обсерваторії сховано під білосніжним павільйоном, частини даху якого можна розкривати, аби досліджувати окремі частини неба. Телескоп також рухомий і може обертатися на 360 градусів завдяки годинниковому механізму. Керівник відділу технічного обслуговування телескопів Ігор Підстригач пояснює, що годинниковий механізм дозволяє оптичному приладу безперервно стежити за об’єктом спостереження, тим самим забезпечуючи точність дослідження.
– Цей годинник дуже старий. Я пробував ставити там сучасні електронні двигуни, які би зміщували телескоп за об’єктом спостереження. Так, вони крутили, обертали його, але так гарчали, гуділи! А цей годинник працює не лише точно, але й тихенько! – усміхнено розповідає пан Ігор.
Упродовж розмови інженери вже починають вмикати обладнання, налаштовувати спеціальні об’єктиви та камери для спостереження за Сонцем. Його детальними дослідженнями, до речі, займається один із відділів Астрономічної обсерваторії. Загалом їх тут чотири: відділи фізики Сонця, фізики зір і галактик, релятивістської астрофізики та космології, практичної астрономії та фізики ближнього космосу.
Сонце під пильним наглядом
– Кожного дня, коли є добрі погодні умови, ми фотографуємо сонце. Наш геліограф [телескоп для фотографування Сонця, - ред.] зроблений на основі старого відповідного обладнання, але сам телескоп наші інженери замінили на телеоб’єктив. Його від’юстували [вирівняли, - ред.] так, що він видає краще зображення, ніж будь-який серійний об’єктив, - розповідає Ігор Сальніков.
Ігор Підстригач тим часом відчиняє спеціальну коробку та розкриває з-під неї геліограф. Кріпить до нього згаданий об’єктив, а також фотокамеру, за допомогою якої і створюють зображення Сонця.
Неозброєним оком можна побачити хіба фотосферу, поверхню Сонця. Натомість спеціальний фільтр H-alpha дозволяє у тонкій лінії спектра спостерігати за сонячною активністю, як спалахи відриваються від поверхні зірки.
– Сонце — то така річ, при зніманні якої потрібно дуже ослаблювати світло, яке від неї надходить, бо інакше згорить матриця апарату. Бувало, що навіть скло у лінзах тріскало. Для цього ми використовуємо спеціальний фільтр і коротку витримку. І навіть крізь нього Сонце видно дуже яскраво. Із цим фільтром ми наводимо об’єктив на Сонечко і залишаємо прогріватися приблизно на пів години, - розповідає Ігор Підстригач.
Тим часом Ігор Сальніков представляє нам два зображення Сонця, створені за допомогою цього геліографа. Перша світлина зроблена 2 роки тому, другій - лише кілька днів. Експерт вказує на плями на Сонці, кількість яких зросла навіть лише за цей короткий період.
– Сонячна активність йде хвилями – циклами. І зараз якраз ми наближаємось до максимуму сонячної активності, на що і вказує така кількість плям. Вона значною мірою впливає на нас: полярне сяйво, порушення радіозв’язку, у метеочутливих людей виникає головний біль та у загальному погіршується самопочуття. Деякі плями за розміром бувають більші, ніж Земля. А тому, що би там не відбувалось на Сонці, воно має на нас вплив, - розповідає пан Ігор.
Ігор Сальніков пояснює, що температура видимої поверхні Сонця (фотосфери) є дуже великою (приблизно 5500°С), а плями, які насправді мають температуру приблизно на 500°С менше, здаються нам чорними.
– У Сонця є магнітне поле. Коли сильні магнітні поля взаємодіють із сонячною фотосферою, то в цих точках зароджуються плями. Вони рухаються, змінюються, діляться, зливаються. Це унікальний процес, за яким цікаво спостерігати.
Проте процес спостереження за космічними об’єктами та їхньою активністю у безмежному просторі залежить не тільки від якості та особливостей обладнання, але й місця його розташування і навіть часу використання.
Торкнутись неба і сфотографувати його
Обсерваторія Львівського університету має заміську базу спостережень, яку збудували у 1950-их роках у Брюховичах. Вона продовжує активно функціонувати і сьогодні, адже там спостерігати за зірками та іншими небесними об’єктами простіше через відсутність світлового шуму, диму, смогу тощо. Ігор Сальніков відзначив, що у Брюховичах будинки також вже поволі починаються розростатися поруч із обсерваторією, проте все одно можливості для досліджень там кращі, ніж посеред міста.
Популярними сьогодні стають комп’ютеризовані телескопи, які навіть не потребують людського втручання для роботи. Часто на одній території можуть стояти десятки приладів, які автоматично починають працювати, коли користувач у зовсім іншому кінці світу запрограмовує їх на пошук визначених координат, конкретних космічних тіл, розрахунок даних тощо.
Але насправді майбутнє, зазначає Ігор Сальніков, за космічними обсерваторіями, які літатимуть, як “Хаббл” чи “Джеймс Веб” [орбітальні космічні телескопи, - ред.] у космосі, навколо Землі чи Сонця. Там не заважає атмосфера чи будь-які забруднення та похмура погода, а тому якість вихідних зображень є високою.
– Чому обсерваторії піднімають якомога вище? Щоб була менша товщина атмосфери. Наприклад, на висоті Евересту (8 848,46 м), де вже дихати важко, щільність атмосфери дуже маленька, через що більше світла. А тому і якість зображень, зроблених на висоті, значно краща, – пояснює пан Ігор.
Споглядання неба власним зором чи через об’єктив телескопа можна вважати лише першим невеличким кроком будь-яких досліджень. Натомість створення світлин космічних об’єктів, зірок тощо – це вже завдання не на одну годину.
– Повернімось до фотографії Сонця. Це не одна світлина, а приблизно 300! Для створення фотографій такого плану слід створювати цілу серію із дуже короткою витримкою. Чому? Все через те, що наша атмосфера дуже нестійка. Ви, мабуть, помічали, як влітку предмети на горизонті злегка рухаються. Насправді це коливання атмосфери, які заважають нам спостерігати об’єкти сповна. Через це коли ми робимо кілька світлин Сонця, то на кожному зображенні різні частинки об’єкта будуть різкими. А лише згодом програма на комп’ютері групує усі світлини та формує єдине зображення з усіх чітких частинок об’єкта, - ділиться Ігор Сальніков.
Так, аби створити такі світлини космічних просторів, необхідно мати вдосталь часу та якісне обладнання. Проте пізнавати незвіданий Всесвіт можна і без цього. Адже достатньо мати зацікавлення та бажання до осягнення космосу. Зокрема, охочі можуть відвідати Астрономічну обсерваторію у Львові, адже тут періодично проводять екскурсії зоряним небом після заходу Сонця для організованих груп від 8 до 15 осіб, а також денні екскурсії-лекції для учнів шкіл області. Детальніше про них можна дізнатись на офіційній сторінці Астрономічної обсерваторії.
Та головне також пам’ятати, що аби спостерігати за зоряним небом та насолоджуватись помережаною небесними світилами ніччю, достатньо задерти голову та не мружачись спостерігати за зорями та планетами, супутниками та космічними станціями. Дивитись слід уважно, адже глибинні простори Всесвіту ховають у собі незвідані досі таємниці, фантастичні наукові відкриття, а ще промовлені подумки бажання мільярдів людей, які, хтозна, могли й знайти своє втілення на Землі.
Підготувала Марічка Твардовська
