Сьогодні, 23 липня, у Львові завершуються зйомки короткометражного фільму «Гамбіт». На роль головної героїні обрали студентку–магістра факультету культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка – Олену Білоус. Гал-інфо поспілкувалось з акторкою, аби розповісти Вам про творчий досвід дівчини та історію кастингу для фільму.
Грати антипод, як вихід із зони комфорту
«У нас на факультет діє такий принцип, що кожен перший курс прив’язують до певного театру. Тож, коли я вступала, тоді набір здійснювали викладачі-актори з Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва (колишній ТЮГ). За п’ять років навчання в університеті окрему подяку хотілось би висловити завідувачеві нашої кафедри – актору театру Марії Заньковецької – Богданові Козаку. Мені запам’яталось те, що до нього можна було завжди прийди за порадою та настановою. А ось сценічної мови нас вчила Олена Баша – це неймовірна жінка і професіонал своєї справи.
В університеті між студентами завжди розподіляли ролі за принципом антиподу. Тобто, якщо хлопець активний, харизматичний, то йому діставались спокійні та скромні герої. Це робиться для того, щоб студенти – майбутні актори вміли виходити зі своєї зони комфорту. Так само зі мною. У житті я напрочуд спокійна, врівноважена, тому під час навчання викладачі давали мені грати рухливих та емоційних героїнь.
Театр - це окремий світ, який вміщує у себе всесвіт
Свого часу я півроку пропрацювала у львівському театрі «Воскресіння». Наприклад, у виставі «Чайка» грала роль Маши, головну героїню у мюзиклі «Поїзд зі Львова», «Сни за Кобзарем». Цікаво, що у студентські роки мені давали грати переважно яскравих, динамічних дівчат. До прикладу, як роль Смеральдіни у виставі про метаморфози кохання «Король–олень» (К. Гоцц).
З останнього – це іспанка у виставі «Блес». Ця роль написана повністю іспанською мовою, відповідно ми грали на мові оригіналу. Безумовно це величезний і корисний досвід. Для того, щоб максимально правильно вимовляти слова, то зв’язувалась з дівчиною з Іспанії. Таким чином практикувалась з вимовою а правильним акцентом.
Граючи на різних сценах, я зрозуміла, що кожен театр унікальний по-своєму, це окремий світ, який вміщує у себе всесвіт.
У кіно не потрібно догравати
«Гамбіт» – це мій перший досвід у кіно, до того я працювала тільки у театрі. У цьому є своя специфіка. Наприклад, важливо «догравати» зі сцени на глядача, говорити голосніше, щоб навіть на останньому ряді почули. А ось кіно цього не потребує. Тому на знімальному майданчику режисери наголошуваи театралам: «Це не театр, говорімо максимально реалістично, як от зараз ми з вами у житті».
Про шах і мат від долі у короткометражному фільмі "Гамбіт"
Чому обрали мене на головну роль? Напередодні був кастинг, але, напевно, якийсь такий не офіційний. На скільки я зрозуміла, то виконавицю головної ролі шукали переважно в соціальних мережах, переглядаючи фотографії. І один з таких потрібних знимків знімальна група знайшла в мене на сторінці в Інтернеті. На тій світлині мені 15 років і я зовсім не нафарбована. Мені пояснили, що потрібно буде грати дуже добру, щиру, виховану дівчину, а образ на фотографії як раз відповідає сценарію. Потім автори «Гамбіту» ще прийшли до нас на репетицію дипломної вистави. Після чого ми погодили співпрацю.
Упродовж фільму головна героїня розкриватиметься з різних сторін. Проте не можу сказати, що характер та життєвий досвід цієї дівчини близький для мене. Та загалом сюжет фільму надзвичайно актуальний сьогодні. Адже проблема самотності, незахищеності, пошуку допомоги знайома багатьом.
Зйомки тизера пройшли на одному подиху
Можу зізнатись, що у процесі вичитки сценарію виникали дискусії, суперечності. Деякі сцени мені були не зрозумілі. Та завдяки творчому підходу нашої команди вдавалось знайти згоди та взаєморозуміння. Тому дуже важливо те, що ми чуємо один одного.
Це посприяло нам у тому, щоб зняти трейлер за один день. Ми просто зібрались рано вранці та відразу взялись за роботу. Перед тим зустрічались, розбирали сцени, обговорювали проблеми, які порушуються у фільмі, аби максимально щиро пережити свого персонажа. Зйомки тизера пройшли швидко, натхненно, словом – на одному подиху.
За будь-який обставин важливо залишатись самим собою
Вже незабаром теорія і практика тісно переплетуться на справі – я розпочну викладацьку діяльність, зокрема, для дитячого колективу «Острів дитинства». Сподіваюсь передати дітям всі знання, які я свого часу перейняли від своїх наставників. Найбільше мені запам’яталась життєва істина про страх. Він буває не тільки в житті, а й на сцені. Тому тут важливо зробити перший крок до глядача, промовляючи слова за словом. Актори деколи між собою говорять, що потрібно «завалити» зал, але робити це потрібно з відкритим серцем. Так і в житі, за будь-який обставин важливо залишатись самим собою та йти на зустріч долі з щирою усмішкою та відкритим серцем. Тоді і страх зникає, і нічого не страшно.
