Політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко вважає, що обидві сторони конфлікту на Донбасі видихнулися й мирні переговори в Мінському форматі неминучі, однак процес припинення бойових дій не буде швидким. Ексклюзивно для інтернет видання "Гордон".
На поточних мирних переговорах у Мінську сторонам, швидше за все, вдасться домовитися тільки про обмін полоненими. Однак подальший процес заморозки конфлікту неминучий. Про це політолог Володимир Фесенко заявив у коментарі виданню "ГОРДОН" .
Лінія розділу, про яку раніше домовлялися, неприйнятна як для української сторони, так і для сепаратистів.
На мій погляд, максимум, про що можуть домовитися - про обмін полоненими.Можуть домовитися і про процедуру припинення вогню, але головна проблема в тому, що та лінія розділу, про яку раніше домовлялися, неприйнятна по окремих позиціях як для української сторони, так і для сепаратистів. Українська сторона не готова віддавати, як я розумію, донецький аеропорт, бо не зрозуміють: стільки захищали, а тут раптом раз, і віддаємо. За що боролися тоді? Точно також сепаратисти не готові йти з ряду населених пунктів. У цьому камінь спотикання.
Буде складно домовитися або доведеться міняти лінію розмежування. Але якщо навіть про це домовляться, будуть неминуче дуже серйозні проблеми з графіком відведення важкого озброєння. Тим більше, відомо, що ті ж "Гради" можна відвести, а потім дуже швидко повернути на колишні позиції. Контроль за таким відведенням буде дуже великою проблемою і, боюся, що тут ніякого швидкого рішення немає в природі.
Більш надійні домовленості про обмін військовополоненими і про порядок проходження гуманітарних вантажів на підконтрольну терористам територію. Сепаратисти, звичайно, хочуть, щоб Київ взяв на себе утримання цих двох республік, які при цьому йому підкорятися не будуть, але я в це не вірю.
Єдиний спосіб вирішення цього конфлікту в найближчій перспективі - підкреслюю, єдиний спосіб - це його заморожування. Нічого іншого не можливо. Обидві сторони конфлікту видихнулися. Незважаючи на деякі ура-патріотичні, шапкозакидацькі заяви наших політиків і військових, будь-який об'єктивний спостерігач, що знає ситуацію в цілому, розуміє, що Україна зараз не здатна військовим шляхом перемогти Росію, що не сепаратистів, а саме Росію на Донбасі. Нема, на жаль, таких можливостей і передумов, у тому числі і з урахуванням нашого економічного стану. Навряд чи це можливо, але і Росія зараз не готова з різних причин до якихось масштабних дій проти України. І єдине, що залишається - це заморозка, але це буде відбуватися повільно, поступово, в покроковому форматі.
Якщо починається позиційна війна, значить, неминучі через якийсь час переговори про мир, бо обидві сторони не можуть перемогти один одного.
Я не впевнений, що до Нового року щось підпишуть. Добре вже, що зібралися.Багатьом не подобається Мінський формат, але насправді він неминучий. Серцем я не приймаю Мінські домовленості, а розумом розумію їх необхідність. Чим далі, тим сильніше ми будемо в цьому переконуватися. Нам це буде не подобатися, буде маса критиків, але всі будуть це розуміти. Одні публічно заявлятимуть, а інші - в глибині душі, що іншого виходу немає. Немає іншої альтернативи на сьогодні. Або воювати (а війна ще гірше), або ось такий дуже поганий мир. Навіть не мир, а погане перемир'я.
Поки це позиційна війна. А якщо починається позиційна війна, значить, неминучі через якийсь час переговори про мир, бо обидві сторони не можуть перемогти один одного.Так і тут: позиційна війна на Донбасі вже є, є певна втома обох сторін, обидві сторони не готові до системного миру, їх позиції кардинально різняться, тому про мир домовитися не можуть, а от про перемир'я домовитися можна. Тому будуть поступово, повільно, крок за кроком йти до перемир'я. Перші кроки, можливо, будуть зроблені зараз, але реально це стане порядком денним протягом 2015 року. Може, й раніше настане це відносне перемир'я, припинення стрільби і спроба якогось співіснування поруч один з одним, але це займе досить тривалий період часу в майбутньому році.
