«Чи ви бачите Тимошенко головнокомандувачем України під час війни з Росією», – відповідь на це питання, якщо його собі поставити, вплине на результат президентських виробів – у цьому певен голова Львівської ОДА Олег Синютка, – в програмі "В центрі Львова" інформаційної агенції Гал-інфо.
Згідно з результатами найостаннішого дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у квітні цього року , 75% опитаних вважають, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку. Як би ви це прокоментували?
Кожен політик має свою соціологію. Це треба розуміти. Тому до результатів кожного такого опитування я ставлюся, зважаючи на похибку: хто його замовляв і хто виконував. Але це не головне. Найважливіша, що не може бути по-іншому у час, коли ухвалюють рішення, що є найбільш непопулярні за всі 26 років незалежності України.
Ну скажіть, будь-ласка, хто буде задоволений, якщо обмежують пільг. Але це потрібно для держави? Звісно, так. Хто буде задоволений, коли каста недоторканних потихеньку-потихеньку рухається до в’язниці, коли вони порушують закон. Хто буде задоволений? Звідси страшенний крик у різних засобах масової інформації, що спотворює адекватне сприйняття. Але ми мусимо пройти цей етап непопулярних, але дуже потрібних кроків. Не слід цього боятися. Це треба зробити, і тільки по цьому на нас чекає успіх.
Але таке враження, що ця каста недоторканних – вона незнищенна…
Це як багатоголовий Змій-Горинич. Ти відрубав одну голову, а на її місці виросла нова.
І ми про те ж. Ось президентський рейтинг, складений на основі того ж опитування: Тимошенко – близько 14%, Гриценко – 11%, Бойко, Порошенко, Вакарчук – 9%. Як би ви пояснили ефект Тимошенко? Особливо з огляду на те, що 69% опитаних вважають, що Україні потрібні радикальні зміни.
Залежить, як сформулювати питання під час опитування. Якщо у людей запитати, «чи ви бачите Тимошенко головнокомандувачем України під час війни з Росією», то відповіді, я певен, будуть діаметрально протилежні. Просто люди не завжди сповна усвідомлюють, який зміст вони вкладають у свої відповіді.
З іншого погляду, я знаю позицію Президента, я її не один раз від нього чув. Коли пропонуєш якісь речі, то Президент завжди каже: наведи аргументи, наскільки це буде корисно для держави. Жодного разу я від нього не чув, щоб він шукав аргументи на користь власного іміджу чи рейтингу. На сьогодні Президент провів, напевне, найбільше непопулярних рішень за всю новітню історію України. Це не може не відбитися на рейтингу. Але, повторюю ще раз, хто сьогодні, окрім Президента Порошенка, може бути головнокомандувачем України? Починаємо загинати пальці… Та ніхто більше. Хто сьогодні міг би пропрацювати на зовнішньому рівні питання автокефалії Української церкви, питання, якому 400 років. Знову загинаємо пальці… Та ніхто більше. Скажіть, будь-ласка, хто сьогодні міг би добитися єдності цивілізованого світу щодо підтримки України і щодо введення миротворців на Донбас. Знову ніхто.
Ні за кого, як за Президента Порошенка, так активно лобіювалась українська мова – шляхом квотування, шляхом підтримка в кіно, на радіо.. І якщо людям починаєш говорити про ці речі, то ці рейтинги стають зовсім інші. Сьогодні головне не рейтинги, головне – завершити непопулярні речі і дати людям відчути, що все не даремно. Ні Революція гідності, ні війна на Донбасі не даремні. Вони змінюють країну і є запорукою нашого гідного майбутнього.
Тобто ви вважаєте, що безпосередньо напередодні президентських виборів люди змінять свої політичні уподобання?
Направду, для мене станом на тепер не є важлива ймовірна перемога того чи іншого кандидата. Нині я бачу ті речі, які робить Президент Порошенко. Я вірю, що вони несуть добро для України. Якщо це так, то невже люди не підтримають такого Президента.
У трійці першочергових завдань українці бачать припинення війни на сході, подолання корупції і відродження промисловості. Перші два пункти поза вашим юридичним впливом, а от економіка – це, як я розумію, ваш козир…
(Перебиває.) Я б не хотів, щоб склалось враження, що припинення активної фази війни відбулось без участі Львівщини. З одного боку, ми за тисячі кілометрів від лінії фронту, але з іншого, Львівська область – друга в Україні за числом втрат внаслідок російсько-української війни. Я дуже добре пам’ятаю як проходила мобілізація, я дуже добре пам’ятаю тих людей, які втікали від мобілізації. Чи то в Польщу, чи то купували собі липові довідки. Знаєте, є така фраза, що рукописи не горять… Усі ці люди, вони сьогодні десь ховаються… А Президент тоді став на передньому краї боротьби, і тисячі людей стали разом з ним. Це справжні герої, яким ми зобов’язані, ми у великому боргу перед тим, хто взяв у руки зброю, щоб боронити наше життя.
Погоджуюсь з вами. Не применшуючи внесок Львівщини у боротьбу з російськими окупантами, ми хотіли перейти до економіки. Звідси питання про Львівський автобусний завод. Якщо не помиляємось, коли ви прийшли на посаду голови Львівської ОДА, у вас була амбіція відродити це виробництво. Тоді ви говорити про потребу знайти нового власника. Чому цього не вдалося зробити? Що тепер відбувається з територією і цехами ЛАЗу?
На превеликий жаль, у цій справі ми не отримали допомого від міста (мовиться про владу Львова). Власне, і тамтешня земля й інші ресурси на сьогодні є у розпорядженні міста. Ви знаєте цю історію, коли декому у міській владі закортіло створити на місці ЛАЗу великий будівельний майданчик. І тоді значною мірою завдяки громадській опінії, насамперед позиції ветеранів Львівського автобусного заводу, цьому запобігли. Однак, як не прикро про це говорити, діло колишнього чи й теперішнього власника ЛАЗу воно живе і сьогодні. Пам’ятаєте чергову спробу міської влади віддати гроші російським власникам. Тобто, йдеться про такий собі системний супротив тих людей, які мали би допомагати. Томи ми і зазнали невдачі.
Але я не втрачаю надії. По-перше, я переконаний, що ту земельну ділянку не можна віддати під комерційні речі, слід зберегти її виробниче призначення. По-друге, я певен, що після того, як ситуація в Україні стабілізується, там буде налагоджено велике складальне виробництво, більше аніж на «Електроні».
Тобто, землю і цехи ЛАЗу ще не прибрали до рук?
Роблю все можливе, щоб цього не сталось. Повірте, моя принципова позиція така, що не можна купувати для Львова іншої техніки (автобусів, тролейбусів, трамваїв, - ред.) ніж ту, що виробляє
«Електрон». Тому що це вітчизняна конкурентна техніка, тому що це робочі місця для львів’ян. Так само я стою на тому, що територія, яку використовував ЛАЗ, повинна бути зарезервована і використана під виробничі потужності. Чому у нас не можу бути представлена світова марка. Може і буде.
Дрогобицький автокрановий завод. Недавно ви повідомили, що "Укргазбанк" має дати кредит, щоб відродити підприємство. Однак у коментарях пишуть, що цей кредит отримують ті самі власники, які начебто і знищили цей завод.
Власники якраз помінялися. Можливо, можна шукати якісь пов’язання між колишніми і теперішніми, але я вважаю, що це не моя справа. Кредит одержують не власники. Якщо його нададуть, то тільки під оновлення виробництва.
Ми також плануємо запропонувати на розгляд депутатів Львівської обласної ради окрему програму. У ній буде передбачено, що коли відроджується підприємство у галузі машинобудування, то частину з податкових відрахувань можна буде рефінансувати у цех ж виробництво.
Може те назвати термін: коли запрацює Дрогобицький автокрановий завод.
Насправді все дуже складно. Тому що не є багато людей, які зацікавленні у його відродженні. Але, на мою думку, його власники сьогодні відіграють позитивну роль. Принаймні всі ті речі, які стосувались зустрічей на рівні уряду, – це була їхня ініціатива. І я переконаний, що Львівська обласна рада має підтримувати таких людей.
А ви особисто були на цьому підприємстві? Його на металолом ще не порізали?
Ні, не порізали.
Оборонний бюджет України на цей рік становить 165 мільярдів гривень, що сягає 5% ВВП. На Львівщині є чимало оборонних підприємств, наскільки вони залученні до виконання оборонного замовлення. Зокрема, чи стабілізувалась ситуація на Львівському бронетанковому заводі?
Як не прикро, але Львівський бронетанковий завод і далі лихоманить. Те замовлення, яке стосувалось бронетехніки, воно виконано, але завод повинен був переорієнтуватись на нові можливості, і, власне, те замовлення, що стосувалось нової техніки…, то, на превеликий жаль, її випробування показало, що не все гаразд. Але я оптиміст. Інші оборонні підприємства сьогодні мають замовлення – хтось більше, хтось менше.
А менеджмент на Бронетанковому заводі змінився?
Так.
І на цей час цей завод, наскільки я знаю, простоює.
Ситуація складна.
Львівський електроламповий завод «Іскра» один з небагатьох промислових гігантів, який пережив деіндустріалізацію… Нині завод має збитки, нещодавно не відбулись збори його акціонерів. Яка там ситуація?
Ми сьогодні готуємо поїздку делегації від Львівщини в одну із країн Середньої Азії. І ми включили до її складу представників «Іскри», тому що ми винні допомогти цій компанії знайти нові ринки збуту. Їм важко конкурувати на європейському ринку, при цьому вони витримують конкуренцію на українському ринку, і ми прагнемо посприяти їм у пошуках конкурентних ринків.
Очевидно, ви знаєте історію бельгійця Бернара Вілема, який у Мостиському районі заснував козину ферму, інвестував 1 млн євро. Тепер він хоче закрити бізнес - через місцеву корупцію. Його добиває надвисока орендна ставка за землю, а тепер ще й хочуть біля його пасовищ збудувати гранітний завод. Як ваша реакція?
Я був на цій фермі. Це дуже хороший проект. Але є дві проблеми.
Перша – цей підприємець не має розуміння того, що в бізнесі всі повинні мати рівні умови. Він же хоче мати особливий статус, але такого не буде ні для кого, всі повинні бути рівні перед законом.
Я, до речі, зустрівся з людиною, яка хотіла там побудувати цех з обробки гранітного каменю. Це наш місцевий підприємець, який своїми руками… Знаєте, достатньо було побачити його руки. Це руки людини, яка своїм потом, своєю кров’ю годує свою сім’ю і дає роботу іншим. І вони, ці підприємці, мають бути у рівних конкурентних умовах.
Друга проблема – бельгієць зайшов у неймовірний конфлікт з місцевою громадою. Я ж не можу стояти на боці підприємця і не зважати на інтереси громади. Ну що нам заради нього виселити село, бо йому не подобаються люди, які там живуть? Я дуже багато доклався до того, щоб знайти компроміс. Більше того, за останні три роки жоден бізнес в області не може поскаржитись не те, що він був підданий рейдерській атаці чи зазнав утисків з боку відповідних служб. Але особливих умов не буде для жодного бізнесу.
Але повертаючись до нашого випадку. Ми долучились до того, щоб організувати публічні громадські слухання. На превеликий жаль, люди виступили категорично проти підприємця. Все ж таки ми постараємось його підтримати, але, повторюю, він повинен зрозуміти, що жити серед людей і водночас воювати з ними – це не припустимо.
Цей бельгієць одночасно працює консультантом у великих українських агрохолдингах. Він каже, що аграрний ринок в Україні розділений між великими холдингами та людьми, пов’язаними з владою. ЗМІ пишуть про земельні конфлікти у Буському районі між фермерами і турецькою компанією «Онур», яка скуповувати права на земельні паї. Ви знаєте компанію «Онур». Вона ремонтує дороги у Львівській області на сотні мільйонів гривень. На вашу думку, як нам уникнути земельних воєн, внаслідок яких малі фермерські господарства можуть зникнуть як вид.
Трошки не так, там триває конфлікт між представниками чи афільованими структурами турецької компанії і великим агрохолдингом «Західний Буг». Тому не можна сказати, що там фермери воюють з кимось. Там іде якраз боротьба за право на використання землі.
Знаєте в чому першопричина таких речей? Колись земля не приносила доходу… Я пам’ятаю, як три роки тому ми ходили і просили люди: «Земля – це наше багатство, вона буде приносити дохід, інвестуйте у неї кошти. Сьогодні ситуація діаметрально інша. Земля почали приносити дуже хороші доходи. І ми поставили питання бізнесу: «Друзі, ви використовуєте землю, не оформлюючи її, не сплачуючи податки і гроші пайовикам. Так бути не може. Ми 8 місяців спонукали бізнес, що він оформив права на користування землею. Хтось це зробив, а хтось – ні. І тепер ми маємо ситуацію, коли конфлікти є там, де не узаконені права користування землею.
Я вважаю, що у випадку із Буським районом насамперед винна місцева влада. Тому що вони мали 8 місяців, щоб, по-перше, закріпити право власності. По-друге, вийти на поле і позабивати кілочки, і не було б жодних проблем. А сьогодні, коли сталося непорозуміння, вони тільки починають з’ясовувати, де і чия земля. І виявилось, що дехто обробляв землю, на яку не мав абсолютно ніяких прав.
Я розумію, що з цієї землі він отримував прибуток, але обов’язково правоохоронні органи поставлять питання, чи не сталося раптом так, що частина цього прибутку розходилась по чиїхось кишенях. Всі будуть рівні перед законом. Ніхто не має права обминати закон, і ніхто не має права обробляти землю, яка йому не належить…
Знаєте, що сталося у Буському районі? Прийшла компанія, яка запропонувала більшу плату за землю. І це нормальний процес, земля почала мати свою ціну. І тут можна сказати: шановний друже, якщо ти заробляєш гроші, то заплати, будь-ласка, податок громаді і заплати власникам паїв стільки, скільки це коштує. Не треба дурити людей. І коли прийшла компанія і сказала, умовно кажучи, що вона готова платити не 5 грн, а 25 грн, звичайно, що люди кажуть о’кей…
Коли ви говорити про 8 місяців, то ви маєте на увазі вашу ініціативу з інвентаризацію земель в області. Який результат?
Ми увійшли, як мінімум, у десятку областей за показником зростання плати за землю. Ми перші в Україні проінвентаризували землю сільськогосподарського призначення… Для мене це була страшна цифра, вдумайтесь, 25% землі державної власності (у Львівській області) використовувалось не обліковано. Уявляєте, який рівень корупції! Коли ми проінвентаризували, то виявилось, що кожен 4 гектар використовується не обліковано. Уявляєте, скільки грошей ходило по кишенях…
У Львівській ОДА ви створили сервіс супроводу інвестиційних проектів. Які найтиповіші скарги? Чи трапляються ситуацією, коли вашої влади замало і доводиться телефонувати чи то міністру, чи то навіть Президентові Петру Порошенкові?
Кожного тижня ми проводимо нараду, у якій беруть учать представники всіх служб. Я її проводжу особисто. Спершу були такі, я їх називаю вундеркіндерами, які не чули підприємців і не виконували якісно свої обов’язки. Останні кілька місяців я не маю клопотів. Тому що ніхто не хоче чути від голови Львівської обласної державної адміністрації запитання: «У чому справа?».
Скільки цього року Львівщина планує залучити коштів на ремонт доріг і як багато надійде грошей від митниці?
Цього року ситуація гірша, як була у попередні роки. Бо уряд нам виставив дуже високі індикативи. Я вважаю, що це не реальні індикативи. Вони поставили зростання індикативів порівняно з минулим роком на 40 і більше відсотків. Такий приріст дати – це просто не реально.
Це ви говорити про план для митниці?
Так, як ви знаєте, ми отримуємо від митниці тільки те, що вище від плану, а цей план на сьогодні дуже і дуже завищений. Я апелював з цього приводу до Президента. Я йому сказав, що, «пане Президенте, ваша ініціатива (митні збори, що понад план, скерувати на ремонт доріг, – ред.) за минули роки дала Львівщині більше як 2 млрд грн, а це сотні кілометрів відремонтованих доріг, але якщо уряд і далі триматиметься таких високих індикативів, то ми, хай як будемо старатися, не одержимо гроші від митного експерименту. По-перше, це буде погано для громад, що залишаться із розбити дорогами, по-друге, це буде дискредитація вашого митного експерименту». Я сподіваюсь, щоб Президент втрутиться у цю ситуацію…
Ви порадили керівникові Служби автомобільних доріг у Львівській області Руслану Кандибору «застрілитись». Чи це правда? Будете звільняти?
Знаєте, мене часто запитують, як це так може бути.. Бо я справді на апаратній нараді йому порадив жорсткі речі… Бо я не розумію людини, яка замість того, щоб ремонтувати дороги, починає мені пояснювати, чому вона цього не може зробити. Я сам можу дати таке пояснення. Але мені треба, щоб була людина, яка піде і зробить, бо того вимагають люди. З іншого погляду, хай як це дивно прозвучить, наш теперішній керівник Служби автомобільних доріг є одним з найкращих серед інших.
Ви після наради сказали йому, що пожартували?
Ні, які жарти, серйозні речі на апаратних нарадах…
Недавно публічного розголосу набуло звільнення начальника ГУ юстиції у Львівській області Ярослава Жукровського. Останній заявив, що нічого не возив до Києва, тому його і звільнили. За іншою версією, Жукровський надміру почав цікавитись «хлібними» справами про банкрутства і поплатився за це. З вами радились, коли звільняли Жукровського?
На превеликий жаль, ні. Я з цього приводу мав розмову з міністром юстиції. Я вважаю, що так робити не – це неправильно. По-друге, це також не правильно щодо форми – як це зробили. Я також звільняю людей. Скажімо, голів районних адміністрацій, але я запрошую людину до себе і кажу: у мене до тебе ось такі претензії, тому ми далі разом працювати не можемо. По суті ж, я вважаю, що керівник повинен мати право добрати собі таких підлеглих, щоб він з ними міг досягнути визначеного результату.
Стосовно возіння грошей, то я от три роки і чотири місяці не вожу грошей до Києва і ніхто мене не звільняє…
Ви очевидно, знаєте, що річний обсяг контрабанди в Україні оцінюється цифрами 12-13 млрд доларів, тобто державний бюджет недоотримує мільярди гривень. Чимало цієї контрабанди перетікає через українсько-польський кордон у Львівській області. Якби вам доручили навести лад на митниці, з чого б почали?
Не люблю рахувати віртуальні гроші… Але я є тим головою адміністрації, який чітко сказав, що контрабанда існує і поки її «кришуватимуть» митники в погонах, її ніхто не зможе подолати. А з чого почав би? Звільнив би керівників митних пості, без яких жодна контрабанда не обходиться…
Як відомо, ви вельми критично поставили до цифр, які прозвучали у звіті керівника Львівського обласного управління водних ресурсів.
На сьогодні у нас нема керівника цієї служби є виконувач обов’язків. І я вже не перший місяць стараюсь переконати Київ про те, щоб вони оголосили конкурс на цю посаду.
На які районні та обласні полігони сьогодні вивозять сміття зі Львова?
Сьогодні понад 40% від усього обсягу вивозять на території Львівщини, а понад половину – за межі області.
Що це за історія, пов’язана з французькою компанією «Еджіс», яка виконує для Львівської міської ради проекті роботи щодо утилізації сміття, а ви на це кажете, що не дозволите вкрасти 600 тис. євро. Що з цими євро? Їх вже вкрали чи ні?
Ви очевидно знаєте, що перша ідея про те, щоб виділити гроші на проект (сміттєпереробного комплексу) біля ТЕЦ вже провалилась. Тепер друга ідея – дати гроші на проект на очисних спорудах… Я боюся, що коли настане час рахувати гроші, то будуть неприємні несподіванки.
Проблеми малокомплектних шкіл. Скільки таких шкіл планує закрити цього року?
Нема плану закриття шкіл, є план надати дітям добру освіту...
Шкільні туалети на вулиці. Невже це проблема настільки непідвладна, що її розв’язання треба розтягувати на роки?
Погоджуюсь.
Торік у Львівській області відкрито 8 нових шкіл. Чи можете назвати число недобудованих шкіл?
Кілька десятків довгобудів. Цього року ми плануємо відкрити не менше шкіл, як торік.
Перинатальний центр у Львові. Нині всіх цікавить, хто його очолить. Чи це обов’язково має стати хтось із так званої медичної мафії?
Мені дуже б хотілося, щоб у людей не було сумніву, що це буде чесний і прозорий конкурс.
Ви пообіцяли ініціювати нові громадські слухання щодо Винниківського озера, якого зараз взагалі нема, а у майбутньому воно може стати недоступним для незаможних львів’ян.
Я вже підписав відповідного листа з цього приводу міському голові Винник.
Пригадуємо, щойно ви стали головою адміністрації, то поїхали ламати незаконні приватні паркани на озері Задорожнє. Ті паркани не поновили?
Направду, не цікавився, яка там сьогодні ситуація. Але ми моніторимо пресу та інформаційний простір. Оскільки з цього приводу нема дискусії, то сподіваюсь, що там все гаразд.
Ваш «медовий місяць» з Львівською обласною радою просто сильно затягнувся. Чи часто депутати звертаються до вас з особистими проханнями? Яку методику балансування інтересів ви застосовуєте?
У нас найкращий депутатський корпус. Проблема не у тому, що хтось до когось за чимось звертається. Річ у тому, що ми домовились, що будемо робити все, що в інтересах Львівщини. І жодних проблем нема.
Відомий історик Ярослав Грицак часто виступає з публічними лекціями. На одній з них він розповідав про держави відкритого доступу – це неодмінна умова заможного суспільства. Скажімо, ЗНО – це елемент відритого доступу. Так, от Львівську область він навів як приклад закритого доступу, бо тут, мовляв, всі найважливіші рішення ухвалюють двоє людей. Серед них, за його словами, вас нема. Не хотіли б відповісти Ярославу Грицаку?
Мені складно це відкоментувати, бо я не знаю, хто ці двоє.
Ви один з найефективніших голів ОДА, що є в команді Порошенка. Область регулярно посідає високі місця у рейтингах. Однак загалом ситуація в країні не виправдовує сподівань. Скажімо, політолог Небоженко каже, що будь-які зміни, які влада видає за реформи, завдають ще більше страждань українцям і ще більше помножують багатство тих, хто при владі. Як ви до цього ставитесь?
Я би хотів порекомендувати політологу Небоженку віддати гроші тим олігархам, від яких він їх отримав, і покаятись.
Якщо Порошенко у 2019 році знову стане Президентом, а Садовий головою уряду – залишитесь на посаді голови ОДА?
Я сьогодні не задумуюсь над тим, що буду робити у 2019 році.
Інший варіант: якщо раптом Петро Порошенко програє президентські вибори, то ви ризикуєте потрапити під люстрацію. У якій сфері бачите своє майбутнє?
Та сама відповідь. У мене стільки проблем і клопотів, які я хочу розв’язати у 2018 році, що нема часу фантазувати.
Розмову вів Віктор Шаповал. Повну версію дивіться на відео.
