03 листопада 2015 року ВРУ ухвалила законопроект 2166, що стосувався обліку внутрішньо переміщених осіб і був покликаний посилити дотримання їхніх прав і свобод. Проте наприкінці листопада президент наклав вето на даний законопроект, надавши, на думку розробників документа, доволі абстрактні пояснення своїм діям.
Про що цей законопроект?
03 листопада Гал-інфо інформувало про зміст законопроекту 2166. Проект закону містив низку прогресивних норм, які мали спростити реєстрацію переселенців та одержання ними необхідних документів.
Зокрема
- дія довідки переселенця мала стати безстроковою (а не обмеженою на 6 місяців, як тепер); це б дозволило уникнути випадків зупинки виплат пенсій та інших соцвиплат у зв'язку із закінченням терміну дії довідки;
- мала бути скасована необхідність проставлення штампа на зворотному боці довідки в органах Державної міграційної служби (ДМС);
- переселенці, які не встигли розірвати трудові відносини до виїзду із зони АТО чи Криму, мали б змогу подати заяву про припинення трудового договору в центрі зайнятості за новим місцем проживання.
Що не сподобалося президенту?
Зауваження президента полягали у тому, що в законопроекті нібито
- не визначено уповноваженого органу, який буде виявляти факт відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання та підтверджувати інформацію про її переміщення в межах України;
- не врегульовано механізму перевірки факту тривалої відсутності внутрішньо переміщених осіб за місцем проживання та інформації про їх переміщення в межах України.
7 грудня активісти та розробники законопроекту оприлюднили відкрите звернення до президента, в якому спробували пояснити недоцільність та недоречність накладеного вета. Крім того, в листі містилося прохання до президента направити на засідання Комітету ВРУ з прав людини 9 грудня свого представника для участі в обговоренні та надання більш конкретного тлумачення висловлених зауважень.
На думку активістів, в тому вигляді, в якому вони були сформульовані, зауваження є безпідставними, позаяк
- законопроектом закріплюється обов'язок переселенця самостійно повідомляти у 10-денний термін про зміну свого місця проживання, в тому числі у разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання;
- дані про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи можуть отримуватись органом соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- питання визначення відповідального органу та механізму перевірки інформації регулюються на рівні підзаконного нормативно-правового акту, а не на рівні закону.
Фактично в зауваженнях президента йдеться про контроль над переміщенням переселенців в межах країни, що, з точки зору однієї з розробниць законопроекту Олександри Дворецької, є дискримінаційною нормою.
Що тепер?
Як зазначила у коментарі Гал-інфо експерт з питань ВПО Інституту суспільно-економічних досліджень Тетяна Дурнєва, для подолання вета президента потрібно 300 голосів у парламенті, що є нереалістичним на даному етапі. Втім, у випадку, якщо на засіданні Комітету ВРУ активістам вдасться дійти порозуміння з Адміністрацією президента й внести задовільні для обох сторін правки, для ухвалення відкорегованого законопроекту буде достатньо 226 голосів. В такому разі він буде поставлений на голосування на найближчому засіданні ВРУ позачергово.
