Після початку повномасштабного вторгнення Львівщина стала регіоном, який прихистив чи не найбільше українців з областей, де розпочалися активні бойові дії.
За словами очільника Львівської ОВА Максима Козицького, пік людей, які вимушено залишили своє житло і були розміщені у Львівській області, припав на травень-червень 2022 року. Тоді на Львівщині мешкало понад 600 тисяч внутрішньо переміщених українців.
Про те, яка ситуація з ВПО у Львівській області зараз, з якими проблемами стикаються переселенці, а також про допомогу від влади та громадських організацій — розповідаємо далі.
ВПО на Львівщині: кількість та особливості
За даними на травень 2023 року, на Львівщині у Єдиній інформаційній базі даних зареєструвалось понад 237 тисяч внутрішньо переміщених осіб. З них більше ніж 68 тисяч — це діти. Однак це лише орієнтовний показник, адже далеко не всі люди реєструються як ВПО. Реальна кількість внутрішньо переміщених українців, які живуть на території області, більша, але точно підрахувати її неможливо.
“Кількість ВПО на Львівщині, за офіційними даними, майже не коливається упродовж останнього року. Орієнтовно йдеться про 245 тисяч людей, які зареєструвалися. Однак ми знаємо, що не всі, хто переїжджає на Львівщину, реєструється як ВПО, тож загальну кількість переселенців порахувати важко”, — розповідає позаштатна радниця начальника Львівської ОВА, голова Координаційного центру підтримки цивільного населення при ЛОВА Галина Бордун.
Вона додає, що на Львівщині хоч і знаходять прихисток люди з різних куточків України, найбільше переселенців з Запоріжжя, Дніпропетровщини та Харківщини. Така особливість зумовлена маршрутами евакуаційних потягів.
Ситуація із житлом та роботою
Від початку повномасштабного вторгнення на Львівщині розпочали надавати прихисток внутрішньо переміщеним українцям. Спочатку людей розташовували у будівлях, які не були безпосередньо призначені для життя, — школах, дитячих садочках, приміщеннях торговельних центрів. Згодом постало питання більш постійних помешкань, тож місцева вдала розпочала ремонт деяких житлових приміщень, зокрема гуртожитків, та побудову модульних містечок.
Так, відповідно до Програми реалізації пріоритетних інфраструктурних проєктів у 2022 році, що серед іншого направлена на реновацію житла для ВПО та працівників підприємств, переміщених з інших областей на Львівщину, в області відремонтували 32 заклади та створили 2800 місць для проживання людей, які через війну втратили дім. Програму реалізовують й у 2023 році. На неї у бюджеті цьогоріч передбачили 153,7 млн грн.
“Наразі на Львівщині не залишилось непризначених для життя приміщень, де б мешкали внутрішньо переміщені українці. У Львівській області є близько 100 прихистків, у яких проживає орієнтовно 7 тисяч людей. Також велика частина людей вже самостійно винаймає житло. Наразі проблем з цим питанням немає, ми маємо достатньо відремонтованих приміщень”, — запевняє Галина Бордун.
Що ж до роботи, то станом на вересень 2023 року, за даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від початку повномасштабної війни на Львівщині працевлаштувалися 1633 переселенці, які звернулися до Львівської обласної служби зайнятості.
Здебільшого вони працюють у закладах гуртової та роздрібної торгівлі, на підприємства переробної промисловості, транспорту, охорони здоров’я, у сферу адміністративного та допоміжного обслуговування тощо.
“Є офіційна статистика, однак також слід врахувати, що частина людей працюватиме неофіційно. Загалом пропозицій на ринку праці достатньо. Єдиний виклик у питання працевлаштування ВПО полягає у тому, щоб організувати правильний супровід людей та надати їм необхідну підтримку, щоб вони могли повернутися до роботи. Частині з тих, хто мешкає у прихистках, внутрішньо важко наважитися повертатися до певної діяльності”, — каже Галина Бордун.
Разом з тим від початку повномасштабної війни ще 146 переселенців на Львівщині пройшли професійне навчання, перенавчання або підвищили кваліфікацію, а 59 людей отримали ваучер на навчання для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.
Натомість компенсацію витрат з оплати праці за працевлаштування ВПО в області отримали 344 працедавці, які забезпечили роботою 836 переселенців.
Також у межах державної програми “єРобота” мікрогранти для відкриття або розвитку бізнесу з липня 2022 року і до вересня 2023 у Львівській області отримали 22 внутрішньо переміщені особи.
Як влада Львівщини допомагає внутрішньо переміщеним особам
На Львівщині побудована система консультативно-координаційних центрів для ВПО. Їх створили при районних військово-цивільних адміністраціях Львівської області. У цих центрах внутрішньо переміщені українці у будь-який час можуть отримати необхідну гуманітарну, юридичну чи психологічну допомогу.
“Ми організовуємо різноманітні заходи для ВПО, надаємо їм необхідно інформацію щодо соціальних послуг чи працевлаштування, психологічну та юридичну підтримку. Зараз у громадах також тривають зустрічі з родинами військовослужбовців та фокус-групи для людей старшого віку. Звичайно, є й гуманітарна допомога. Маємо постійних партнерів, які допомагають мешканцям громад Львівщини. Наша задача у цьому процесі полягає в тому, щоб правильно скоординувати тих, хто надає допомогу, та тих, хто її отримує”, — пояснює Галина Бордун.
Виклики у роботі з ВПО на Львівщині
Найбільшим викликом у роботі з ВПО на Львівщині наразі є їхня інтеграція, соціалізація та повернення людям можливості бути залученими у роботу та життя громад.
“Також особливої уваги потребує робота з людьми старшого віку та людьми з інвалідністю. Їм було не просто, але там, де вони жили, у них була своя рутина, свої місця підтримки, свої опори. Зараз важливо вибудувати систему роботи з такими людьми, адже вони потребують значно довшого та часом дорожчого супроводу, а також багато хто з них, навряд зможе повернутися до своїх домівок”, — ділиться Галина Бордун.
Фахівчиня наголошує, що для подолання цього виклику на Львівщині розробляють систему координації, яка допоможе легше інтегруватися переселенцям та, особливо, людям з вразливих категорій населення.
“Ми прагнемо створити систему, яка об'єднає всі можливості для ВПО, та допомагатиме цим людям легше адаптуватися на новому місці. Також працюватимемо над збільшенням кількості інтегральних, комунікаційних заходів, розширюватимемо роз'яснювальну роботу. Зараз потрібна реальна підтримка, найвищий рівень емпатії, коли ми приймаємо цих людей не на словах, а насправді”, — пояснює Галина Бордун.
Громадський сектор та допомога ВПО
Переселенцям на Львівщині допомагає не тільки влада. Волонтери, громадські організації та благодійні фонди з перших днів повномасштабної війни також активно підтримують ВПО. Однією з організацій, яка допомагає внутрішньо переміщеним особам є благодійний фонд “Карітас-Львів УГКЦ”.
“У нас є кілька проєктів для допомоги ВПО. Ми маємо можливість надавати гуманітарну допомогу, продукти, ліки, деякі предмети гігієни та побутові речі. У нас працює кризово-консультаційний центр, який надає психологічну, юридичну та адвокаційну допомогу, зокрема для ВПО. Там також працюють кризовий та кейс-менеджер, які допомагають розв'язувати термінові та тривалі проблемні ситуації. Крім того, у нас є дитячі проєкти, які долучають дітей і з-поміж ВПО”, — розповідає виконавчий директор “Карітас-Львів УГКЦ” Василь Зеленко.
Він додає, що фонд також окремо підтримує дітей та молодь з інвалідністю, піклується про людей старшого віку, зокрема і з-поміж внутрішньо переміщених осіб на Львівщині. Крім того, фонд працює над працевлаштуванням та соціалізацією переселенців, залучає їх до роботи та наразі розробляє програму, яка б надавала бізнесу гранти на працевлаштування переселенців та могла б підтримати й бізнес-ініціативи від ВПО.
Громадські організації, місцеве самоврядування чи виконавча влада: хто робить для ВПО найбільше
Визначити, хто краще дає раду з проблемами внутрішньо переміщених осіб на Львівщині вкрай важко. Зараз можна спостерігати ситуацію, коли громадські організації, місцеве самоврядування та виконавча влада знайшли свої фокуси у роботі з ВПО, намагаються допомагати кожен на своїй ділянці та вибудовувати якісну співпрацю.
“У перші години, коли люди їхали, й потрібно було забезпечити передовсім гуманітарну допомогу, був момент, коли громадські активісти першочергово взяли на себе цю роль. Були громадські організації, які першими відкрили шелтери, а держава робила це трохи згодом. Однак і ті, і інші продовжують це робити досі. Психологічна допомога значною мірою надходить від громадських організацій. Натомість влада більше орієнтується на житлові політики, інфраструктурні рішення. Важко сказати, що хтось робить більше, а хтось менше. Усі працюють відповідно до своїх цілей та можливостей”, — пояснює керівниця Офісу міжнародного фонду “Відродження” у Львові Оксана Дащаківська.
- Громадські організацій
Громадські організації однозначно одними з перших включилися в допомогу внутрішньо переміщеним українцям, що знаходили прихисток на Львівщині. Вони допомагали й гуманітарно, і з поселенням людей, і надавали психологічну підтримку. Однак, за словами Галини Бордун, зараз вони більше зосередились саме на психосоціальній допомозі.
“Громадські організації були і є важливою частиною у структурі допомоги ВПО. За час повномасштабного вторгнення вони розвинулися, стали більш системними й зараз часто концентруються на психосоціальній підтримці людей”, — зазначає Галина Бордун.
Разом з тим, справедливо зазначити, що громадських організацій більше у великих містах, тож їхню допомогу набагато легше отримати тим, хто знайшов прихисток саме у Львові.
- Місцеве самоврядування
Місцеве самоврядування наразі виконує координаційну та інтеграційну функцію у допомозі переселенцям на місцях. Однак часто місцевій владі бракує інструментів для того, щоб успішно інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у свої громади.
“У громадах є різні умови й різний рівень готовності до роботи з ВПО. Треба розуміти, що зараз втомлені як ті, хто допомагає, так і ті, хто приїжджає чи вже деякий час знайшов прихисток у громаді. Громадам зараз бракує так званих посередників, людей, які б допомогли налагодити комунікацію та співпрацю з ВПО. Часом люди говорять різною мовою. В обох випадках це мова болю, але іноді вона перетворюється на мову звинувачення. Тут важливо відкинути такі речі, знайти контакт, і іноді бракує людей, які допоможуть у цьому”, — пояснює Галина Бордун.
- Виконавча влада
Виконавча влада на Львівщині перейняла на себе основну роботу щодо забезпечення ВПО житлом та розробки системи підтримки. Проте не завжди ця система працює ідеально.
“На зустрічах та виїздах я бачу, що картина змінюється, люди отримують допомогу, а система працює. Але я розумію, що система не є ідеальною, не всі люди отримують необхідну інформацію. Особливо це стосується людей старшого віку. З опитувань ми маємо інформацію, що вони не завжди користуються тими послугами, які є, бо просто про них не знають. І з цим варто теж працювати”, — акцентує Галина Бордун.
Матеріал підготовлено для проєкту «Київський Діалог: Створення в українських регіонах соціального капіталу для громадських ініціатив, орієнтованих на реформи» за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.
