Серед українців звикло побутує думка, що у всіх проблемах винна лише центральна влада. Напевно, це не буде відкриттям, коли ми констатуємо той факт, що значна частина українців звикла вважати, що всі проблеми, в тому числі і проблеми на місцях, повинен вирішити президент, як перша особа відповідальна за всі процеси у державі. Десь потім наприкінці цю відповідальність переносять на уряд чи парламент. Власне тут і знаходиться відповідь на питання, чому українці проявляють такий значний інтерес до президентських виборів, натомість нехтуючи місцевими виборами, тим самим підтверджуючи свою байдужість до питань локального рівня.
Тут не варто забувати, що починаючи із 2014 року в Україні активно впроваджується реформа децентралізації, яка передбачає значне розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Це має на меті зробити місцеві органи влади більш самостійними в процесі впровадження локальних реформ у різних сферах та більш незалежними від центральної влади, особливо у фінансовому плані. Власне це і дає логічну відповідь на питання, чому місцеві вибори є важливими і нехтування ними є ознакою не надто свідомого громадянина.
У цьому контексті особливої уваги заслуговує інститут політичних партій, на який покладено важливу роль не лише у процесі розвитку національної демократії, але і у процесах розвитку демократії на локальному рівні та впровадження ефективного місцевого самоврядування. Провідні політичні сили, окрім своєї активної участі на парламентських виборах, включаються і у боротьбу на виборах до обласних чи місцевих рад. Потужні політичні сили намагаються розбудовувати мережу партійних осередків у якомога більшій кількості областей, аби мати можливість отримати представництво у обласних радах та міських радах великих обласних центрів. Тому підготовлений виборець повинен йти на місцеві вибори усвідомлюючи всю важливість свого голосу і з чітким розуміння за що він голосує, за які цінності чи за які проекти.
Наразі ми спробуємо проаналізувати ті партії, які за результатами місцевих виборів 2020 року пройшли до Львівської місцевої ради. Першочергово ми ставимо за мету зрозуміти, які ідеологічні цінності кожна з цих партій декларувала у процесі парламентської передвиборчої програми і наскільки ці цінності відображені у діяльності їх регіональних осередків. Що являли собою передвиборчі програми нині діючих у ЛМР партій і наскільки в контексті суто цих документів доцільно говорити про ідеологію цих партій?
Про ідеологію місцевих осередків партії спираючись на її політичну програму говорити важче, вона радше логічно випливає із тих цінностей, які декларує партія на загальнодержавному рівні. Якщо на парламентських виборах українці голосують здебільшого не за цінності, а за популістські обіцянки вирішити всі проблеми, чи за відомі політичні обличчя, то на місцевому рівні, де існує свій спектр унікальних проблем, які потребують вирішення, виборці навряд будуть віддавати перевагу абстрактним поняттям безпеки чи свободи. Політичні парті на місцях представляють програми як стратегії розвитку міст. Тут важливим виступає те, наскільки добре представники партії орієнтуються в локальних проблемах, особливостях міста, ресурсозабезпеченості конкретного міста. До прикладу, у Львові партії найчастіше акцентують увагу на проблемах транспортної розв’язки, хаотичних забудов, проблемі пов’язаній із сміттям, проблемах житлово-господарського характеру. Однак зберігається все та ж проблема, що найчастіше політичні сили просто обіцяють вирішити проблему, натомість коли програма має містити скоріше конкретні варіанти вирішення проблеми – з визначенням проектів, дедлайнів їх втілення, локацій, де їх вартувало б втілити в першу чергу, фінансів, які покриватимуть ці проекти. У такому випадку виборець конкретно знатиме що він голосує за стратегію розвитку, а не популістичні обіцянки, як панацею від всіх проблем.
За результатами місцевих виборів 2020 року до Львівської міської ради вдалося пройти п’яти політичним силам, окремі з яких на додачу мають значну електоральну підтримку і в загальнодержавному масштабі. Свій мандат довіри виборці надали наступним партіям: «Європейська солідарність» - 31,25 %, «Об’єднання «Самопоміч» - 19,43%, «Голос» - 8,91%, «Варта» - 6,96% та ВО «Свобода» - 6,85%.
У Львові місцеві вибори 2020 року у стали тріумфом політичної сили «Європейська солідарність». На перший погляд, може здатися що це своєрідні консерватори, які акцентують на необхідності збереження українських традиційних цінностей. І таке твердження було б досить логічним, згадуючи хоча б відоме передвиборче гасло «Армія. Мова. Віра». Однак поруч із цим чітко фіксовані моменти підтримки економічної свободи та прав людини, що типово для ліберальної концепції і поруч із цим партія оперує такими ціннісними орієнтирами як безпека, справедливість, соціальний добробут, що типово для ідеології соціалізму. Тому, як бачимо цінності, які декларує партія не дають змогу говорити про домінування однієї із класичних ідеологій. Ключовий момент, який забезпечує підтримку партії є радше її українська спрямованість та європейський вектор розвитку, що знаходить свою підтримку серед патріотично налаштованих виборців. Власне ось ця українська лінія лишається наскрізною і у контексті діяльності регіональних осередків партії. Зважаючи на патріотичну налаштованість жителів м. Львова, ця проукраїнська позиція партії і зіграла їй на руку, що підтвердили результати виборів.
Що стосується програми розвитку конкретно Львова, то у передвиборчій програмі фігурували більш узагальнені обіцянки – модернізація системи освіти та системи охорони здоров’я, забезпечення гідної оплати праці медичних працівників, справедливе соціальне забезпечення, вирішення транспортної проблеми у Львові. Більш конкретні кроки вирішення нагальних проблем знаходимо у передвиборчій програмі О. Синютки, який балотувався на посаду мера м. Львова від партії «Європейська солідарність». Для програма О. Синютки характерні більш конкретні акценти на ключових питаннях, які хвилюють львів’ян з можливими варіантами їх вирішення. Однак це знову ж таки був радше перелік пріоритетних напрямків діяльності, аніж опис детальних проектів, які заплановано реалізувати за час своєї роботи.
Друге місце за представництвом у Львівській міській раді займає «Об’єднання «Самопоміч». Цінності, які партія зазначає як пріоритетні у своїй діяльності дають змогу говорити про її ідеологію як щось наближене з одного боку до християнської демократії, а з іншого – до такого собі ліберального консерватизму. Це ситуація схожа до ідентифікації «Європейської Солідарності», коли поруч із традиційними цінностями охоплено проблематику вільного ліберального ринку.
Однак якщо повернутися до місцевих виборів, то зауважуємо, що «Європейська Солідарність» давала більш узагальнені обіцянки, в той момент як програма «Самопомочі» являла собою конкретно розроблену стратегію розвитку міста.. Програма партії та програма кандидата в мери А. Садового не була надто зосереджена на ідеологічних чи світоглядних моментах, а являла собою чіткий перелік господарських завдань. Якщо це обіцянка ремонту доріг – то обов’язково з вказаними адресами, де це необхідно в першу чергу, якщо соціальні проекти – то із зазначенням в якому районі краще втілити, на які сегменти суспільства орієнтуватися. Ця програма звучала реально як стратегія, оскільки стосовно деяких проектів були вказані навіть чіткі дедлайни виконання цих проектів. З цієї точки зору, ця програма побудована з професійним підходом – це не просто обіцянки вирішити всі проблеми, а більш конкретні пропозиції по вирішенню цих проблем.
Партія «Голос» за мірками української політики – достатньо молода. Її створили напередодні парламентських виборів 2019 року, однак це не завадило їй з першої спроби здобути представництво у Верховній Раді. За результатами місцевих виборів до Львівської міської ради вдалося зайти восьми представникам партії, що знову ж таки є досить успішним зважаючи на молодий вік цієї партії. Припускаємо, що результат «Голосу» міг би бути кращим, якби С.Вакарчук раптово не покинув пост голови партії і не склав депутатський мандат, що значною кількістю прихильників партії було розцінено як зраду. У програмному документі «Голосу» зазначено, що партія прагне відійти від поділу на лівих чи правих, лібералів чи націоналістів, натомість в центрі має стояти людина, з її непорушними правами та гідністю. Однак серед ключових меседжів партії можна знайти націоналістичні по типу «об’єднати українську націю» і соціалістичні з акцентами на справедливості особливо в контексті соціальної політики.
Ці лінії були логічно продовжені в рамках політичної програми на виборах до Львівської міської ради. «Голос» наголошував на багатокультурній історичній спадщині міста його традиціях, які варто відстоювати та зберігати. І поруч із цим описано ідеальне бачення майбутнього Львова із гідними стандартами життя для кожного мешканця міста. У передвиборчій програмі було окреслено ряд нагальних проблем, які хвилюють львів’ян і запропоновано можливі варіанти їх вирішення. Серед ключових моментів відмічаємо обіцянки підвищити зручність пересування по місту, навести лад із хаотичними забудовами, ряд пропозицій стосовно модернізації системи освіти та системи охорони здоров’я, підтримка малого бізнесу, обіцянки збільшити заможність жителів міста, що досить логічно з огляду на задекларовану позицію про людину, як головну цінність.
Цікавим видався також результат ще однієї молодої політичної сили – «Варта». У цьому випадку говорити про ідеологію на прикладі програми на парламентських виборах не варто, оскілки це радше регіональний, а якщо бути точнішим міський проєкт, орієнтований суто на представництво у ЛМР, саме тому на парламентських виборах партія не брала участі. У програмному документі ідеологія партії визначена як правоцентризм. Передвиборча програма характеризується все тим же векторним спрямуванням на специфічні проблеми міста. Для «Варти» характерними були гасла стосовно вирішення транспортних проблем, боротьба з безробіттям, оновлення медичної системи, забезпечення безпеки містян. Позитивним є те, що вказаний дедлайни виконання поставлення завданих, але самі варіанти вирішення нагальних проблем не є детально конкретизованими.
Свобода отримала найменше представництво у ЛМР. Її успіх це в першу чергу націоналістичне, свого роду консервативне спрямування партії з підтримкою традиційних українських цінностей, що знаходить свій відгук серед патріотично налаштованих львів’ян. Що стосується виборів до міської ради, то у передвиборчому документі увагу було акцентовано на проблемах транспорту, хаотичних забудов, проблемах присутніх у системі освіти і охорони здоров’я, питаннях економічного характеру. У програмі була присутня критика міської влади, що прослідковувалася у протиставленні існуючого стану речей до того, що «Свобода» прагне втілити у життя. Цікавим моментом також стало оперування поняттям «Великий Львів», яке декілька разів зустрічається на сторінках документу, однак жодного разу не пояснено, що являє собою окреслена концепція. Таке собі гучне гасло з чітким емоційним посилом. Однак знову ж таки відсутня конкретика стосовно дат, локацій, фінансування окреслених завдань.
Як ми могли побачити, цінності, на які партії орієнтуються у своїй діяльності радше логічно перетікають із загальнонаціональних програм, тоді як конкретні обіцянки – це реакція на місцеві проблеми. Як бачимо у Львові найбільш актуальними темами були питання освіти, медицини, доріг, транспортної системи міста. І фактично всі партії, незалежно від задекларованих цінностей, зачіпали ці питання. Однак більшість партій давала більш узагальнені обіцянки, натомість конкретно поставлені завдання були характерними для незначної кількості партій, яким вдалося здобути представництво у ЛМР. Що точно можна говорити про нині діючі в міській раді партії це те що вони чітко проукраїнські, проросійські партії типу «ОПЗЖ» в патріотично налаштованих містах, таких як Львів навіть не висувають носа. І це до речі позитивна тенденція, яка підтверджує статус Львова як дійсно українського, патріотичного міста.
Підготувала Вікторія Виговська
