Українська Галицька партія - від піднесення, до розвалу. Розмова з колишнім головою Львівської обласної організації Тарасом Чолієм.
Тарасе, ваша партія, чи колишня ваша партія, стала ньюзмейкером останніх днів. Що сталося? І взагалі ви ще член УГП?
Я не член УГП, хоча я є членом-засновником партії. Наприкінці 13 року, я тоді працював у Львівській міській раді, створювалось одночасно дві партії - “Самопоміч” та УГП. Пан Садовий мене агітував тоді в “Самопоміч”, я свідомо відмовився від цього - не вірив у цю партію. І була ідея створити Галицьку партію. Мені імпонував сам принцип створення партії з нуля. Принцип партії де не буде боса, власника, де не буде олігарха. І тому я пішов в УГП. Тим більше, я добре знав спонсора партії - Володимира Матківського, який багато допомагав нам у проектах. Я вірив цим людям. Був тоді першим головою Львівської обласної організації, якого призначила політрада, тоді ще не було структури. Я займався розвитком партії в Луцьку, Житомирі, Рівному, Ужгороді, Франківську, Тернополі та Львові.
Паралельно до партії ми ще зареєстрували громадську організацію “Українська галицька асамблея”, де я був таким ідеологом. Ми формували громадську платформу, щоб реалізовувати різні проекти, залучати різних експертів, щоб були певні напрацювання поруч до партії. Зокрема, саме тоді ми розпочали проекти “Локальна історія”, “Тендер і злочин”, ми мали мікроґрантову програму для громадських організацій та громад. Нам вдалося залучити багато молодих та цікавих людей.
У 15 році ми реалізували спільно з УКУ школу політичних студій, куди подалося доволі багато молоді з усієї України. І власне це було тим поштовхом, який нам дозволив згенерувати цю команду, яка була однієї з кращих за якістю людей, на виборах до Львівської міської ради. Такої команди не мала жодна партія. Дехто з них сьогодні є у Верховній раді. Це був хороший поштовх.
Я вважаю, що ми досягли непоганого результату взявши 5 місце (на виборах 2020 року, - ред), загалом 141 депутат у різних рівнях, 3 районні ради, обласна рада і 41 ОТГ. Ми могли вийти і на 3 місце в області, якщо б керівництво партії було мудрішим. Найнявши дивних технологів Донецького походження, почавши оцю кампанію християнської-демократії, яку ми не підтримували, як рядові партійці, тому, що вона першочергово була нам не зрозуміла.
Вам почали закидати місцевий сепаратизм.
Так, нам почали закидати місцевий сепаратизм. Партія влізла в конфлікти з церквою. Насправді було багато негативу.
Але завдяки тому, що я не займався цього разу Львовом, я відмовився тому, що я мав амбіцію кандидувати на голову ОТГ, але так не склалося, була запропонована кандидатура Юлії Гвоздович. Я не хотів йти рядовим кандидатом у Львівську міську раду. Я знаю, що таке міська рада - це суцільна корупція, гроші, бізнес.
Ми п'ять років були у міській раді. У нас була хороша аналітика, зокрема, що стосується комунальних, майнових, земельних питань. Кому, як, і з якими порушеннями виділялося більшість землі у Львові. Таких ділянок були сотні гектарів за п’ять років. Ми доволі агресивно пробували опонувати цій загальній більшості у міській раді, щоб пояснити, що це не зовсім правильно.
І тому, я говорю чому не хотів йти у міську раду. Бо це бізнес де схрещуються інтереси забудовників великих, де йде мова про комунальне майно, капітальні видатки, тендери і освоєння грошей на великих об'єктах.
Я навіть не готовий це особливо критикувати, тому, що політика і бізнес в наших українських умовах дуже тісно переплетені.
Тим більше в наших умовах, коли не закінчився період первинного накопичення капіталу, коли триває 2-3-4 хвиля роздержавлення і приватизації. І в принципі це правильні процеси, якщо дивитися глобально.
Але якщо говорити про розвиток міста і інтереси всіх людей які живуть у місті, то це неправильно. Цей ресурс який є, він обмежений. І він повинен бути у рівних частках інвестований у розвиток міста. Кожен громадянин міста має відчути наприклад ефект від продажу земельної ділянки. Продали ділянку - новий садок, обладнання в лікарню. Це конкретні здобутки, які можна робити через відчуження міського майна, яке є спільною власністю громади.
Ви говорите, що політика і бізнес тісно зв'язані, тоді УГП таки мала свого боса. Був спонсор партії, значить у нього були якісь свої інтереси? (Відомий львівський бізнесмен Володимир Матківський, є основним бенефіціаром політичного проєкту УГП, - ред.)
До честі, на тому дрібному рівні - чотири депутати в міській раді (зараз вже більший рівень), наш спонсор ніколи не використовував партію у жодних своїх бізнес-інтересах на рівні міста. Не було жодних прохань голосувати чи ні. У нас був такий карт-бланш робити, як вважаємо за потрібне і це не всім подобалось.
Об’єднання УГП і Голосу на виборах до верховної ради - це помилка чи правильне рішення?
Для “Голосу” це правильне рішення, для УГП - помилка. Блага була ідея насправді. Кожна партія має бути ліфтом. Людина, яка була депутатом міської, обласної ради, природно хоче як спортсмен брати участь у вищих рівнях - йти до Верховної ради.
Коли з'явилася ця можливість, для принаймі ТОП-керівництва партії, що вони можуть кандидувати від Голосу в Парламент, це до кінця не було ще усвідомлено, що тоді ми станемо “Голосом” і ми зробимо йому результат. А Галицька партія лишиться просто, як донор з якого висмоктали соки. Це й сталось.
Відповідно до нашого внутрішнього рішення, я мав йти по одному з львівських округів. Але пізніше мене відправили в 123 округ, де було неможливо виграти в Батенка. Я взяв друге місце. У Львові це було значно легше. Ті кому сказали йти у Львові - Піпа, Васильченко ….
А хто приймав рішення?
Я не знаю. Мені говорили, що рішення приймалося наверху в “Голосі”. Але я думаю що це було спільне рішення між “Голосом” і нашими власниками, я тепер так кажу, партії. Вони так визначили, що саме ці люди підуть по тих округах.
Дату цього об'єднання можна вважати датою фактичного розвалу Галицької партії?
Насправді де-факто воно так виглядає, але могло так не бути. Зразу після виборів у нас у багатьох, у тих, хто не виграли вибори, було розчарування. Було три людини, які взяли другі місця на округах. Ми були розчаровані та втомлені, але я запропонував керівництву партії не втрачати цей потенціал і одразу перейти до підготовки місцевих виборів. Прийняти заяву, щоб відв’язатися від “Голосу”. Сказати, що ми окрема партія з своїми завданнями. Наше завдання це - місцеві проблеми.
За рік після парламентських виборів, маючи той весь потенціал ми його весь розтратили. Партія нічого не зробила, щоб підготуватися до місцевих виборів. Я був заступником голови обласної організації, ми буквально волали з жовтня-листопада, приносили плани, стратегії, кошториси.
Тобто, від кінця жовтня 2019 до початку червня 2020 партія нічого не робила взагалі. Не було жодної зацікавленості, що ми йдемо на місцеві вибори, напряму наприклад у спонсора. Ми буквально лише на початку літа, коли інші партії сформували штаби, у нас штабу насправді так і не було до кінця виборів, у нас не було можливості проводити власну інформаційну кампанію, бодай заходити в місцеві медіа.
Ми вже були в розпачі і лише в серпні керівництво, тобто спонсор прийняв рішення, що якісь кошти почали виділятись. Ми фактично почали працювати в середині серпня.
Можливо розглядався варіант ще якогось “шлюбу” партії для місцевих виборів?
Того я не знаю. Але дивно це все було. Але попри те ми пройшли в обласну раду. І тут почалася проблема…..
А з чого почалася проблема? Підписаний меморандум, абсолютно ні до чого не зобов'язує.
Абсолютно декларативний документ, ми це прекрасно розуміли. І коли ми зрозуміли, що проходимо до обласної ради, у нас була зустріч з керівництвом ЄС. Де ЄС як найбільша фракція в ЛОР природно формувала навколо себе більшість, запропонувала нам співпрацю.
На чітко прописаних засадах?
Так. Ми сказали, що готові до співпраці. Вважаємо, що це політично правильний, хоча і декларативний крок, що Галицька партія влилася в проукраїнську демократичну більшість в обласній раді. Зрозуміло, що основні “вершки” з того зняла ЄС. Вони вийшли з заявою, що об'єднали в обласній раді всі патріотичні партії.
Але для нас це було неприйнятно - піти на п'ять років в опозицію. Це п’ять втрачених років. Я був у міській раді в опозиції до всіх. Мене там ненавиділи всі, включно з власною партією потім.
І ми готові були до співпраці. Сказали, що нас наприклад цікавить комісія з охорони культурної спадщини, щоб ми могли чітко відповідати за напрямок. Ми готові увійти в інші ключові комісії, щоб мати право голосу.
І назагал мене дивує, чому ми не можемо, як цивілізовані політичні гравці підписуватись під якимось правилами? Якщо будь яка зі сторін порушить правила, завжди можна піти в опозицію. Це є майданчик для політики. На що нам так зване керівництво партії сказало, що рекомендують на рівні обласної ради не входити в жодні альянси. На місцевому рівні в ОТГ, хоч з зеленими, хоч з червоними, а тут отакі червоні лінії. Але це була рекомендація.
Ми про цю рекомендацію почули, коли вона з'явилася випадково в інтернеті. За кілька днів до першої сесії. Ми цю ситуацію проговорили з депутатами обласної ради з фракції, переговорили в раді обласної організації, зі всіма осередками партії, і прийняли колективне рішення, що ми готові до підписання такого меморандуму.
І на другий день (після проведення сесії, - ред.) нас викликали на килим, політрада партії з вимогою, щоб ми відкликали підписи. Бо будуть санкції. У нас монолітна позиція, що ми нічого не будемо відкликати, ми зробили правильний політичний крок для розвитку партії. Ми вважаємо, що на рівні нашої відповідальності, ми вправі приймати таке рішення. Це типова річ для кожної ради.
Ви свідомі, що тепер вас можуть відкликати через рік?
Я не боюся цього. Найгірше в житті це не мандат втратити, а втратити себе. Я не буду підпорядковувати своє життя, будь-яким людям, які не розуміються у політиці, вони просто в клубі за інтересами поки є фінансування.
Але, на жаль, це не залежить від нас. Цю партію ми зробили з нуля, з низів. Залучили сюди найкращих людей, яких можна знайти. Згенерували команду в 1000 людей на місцевих виборах. І коли партія говорить, що вона демократична, мультилідерська, а тут є такий диктат згори ! І ми кажемо “Стоп. Ми так не домовлялися!”.
За що нас виключати з партії? За те що ми не послухалися генеральної лінії? Чиєї генеральної лінії? Тих людей, які формально формують політраду і думають, що вони керують партією?
Тих людей, які створили досить негативний імідж партії останнім часом?
Абсолютно негативний і крім того, вони абсолютно неефективні при керівництві партією. Вони допустили до краху партії. Партія, об'єктивно кажу, могла в Львівській області мати третє місце і ми були б і у Львівській міській раді.
Подивимось, ще хто кого відкличе. Час є цікавий і складний.
Ми могли ті мандати скласти ще 2-3 місяці тому, коли партія сказала так не робити (не створювати жодних альянсів, - ред). Немає змісту сидіти 5 років в обласній раді і просто критикувати. Чим займатися? Ти не можеш бути у вакуумі.
Всіх питаю, стосовно можливостей співпраці з іншими політсилами. Які ваші червоні лінії в цьому питанні?
З ОПЗЖ не готові працювати, яких слава Богу тут немає.
Зі “Слугами народу” ми не готові співпрацювати. Хоча ті самі “Слуги народу” на Львівщині це зовсім інші “Слуги народу”. Я не скажу, що ці люди є не патріоти України. Так вони в певних обставинах, з певною вигодою очевидно, для свого бізнесу, чи певних інтересів пішли в цю партію. Але щоб я сказав, що вони мої персональні вороги - напевно ні. Мені не імпонує, що вони мовчать на цю всю ситуацію в країні і багато людей мовчить, не тільки вони. Але в цілому політичного альянсу ми б з ними не підписували.
З політичною партією “За майбутнє” також би не підписували альянсів. Бо там також є свій “шлейф”: Батенко, Палиця, Дубневичі, Гереги.
Коли говорити про “Голос”, то це партнер наш колишній.
“Самопоміч” ?
З “Самопоміччю” ні, бо це для нас “смерті подібно”. Я не скажу, що там сидять якісь страшні люди, там є дуже різні люди, навіть позитивні. Але політично з ними ні, тому, що ми мали цей шлейф ще з 2015 року, що ми проект Садового, що ми партія Садового. І це для нас черговий раз показати нашим опонентам, що “так дійсно є”.
А “Свобода” ?
“Свобода” партія специфічна. Вона у міській раді одна, в обласній раді зовсім інша - це зовсім різні “Свободи”. Ідеологічно партія сприймається нашими виборцями.
Але я вважаю, що більшість з тих партій, які є сьогодні, вже віджили своє. Вони вже історія. Хоча ми спілкуємося, я не можу сказати, що хтось з них є ворог України.
Рух? Рух, пройшов ще цього разу. Я так розумію, співпраця з певними донорами їм дозволила цього разу пройти. “Батьківщина” - це такий загальноукраїнський феномен, є цей виборець, який голосує за “Батьківщину”.
Зрештою, немудро в політиці, когось обзивати. Так, як Галицька партія не один раз зробила. Це просто неправильно. Ці декларативні штуки нічого не дають. Не так робиться політика.
Чи маєте пропозиції продовження політичної співпраці з іншими партіями?
Я їх не шукаю. Я вважаю, що це буде неправильно. Звичайно, що пропозиції є, але я їх не розглядаю.
Нашій команді треба час, щоб осмислити, як ми рухаємося далі. Тому, що вчора (запис розмови відбувся 01.02.2020, - ред), була так звана конференція обласної організації УГП. Для того, щоб мати більшість на конференції, за два попередні місяці до партії було прийнято понад 400 людей. Люди, які не мали жодного стосунку до партії, які не брали участі у виборах з партією, які були в інших партіях і критикували УГП, сьогодні стали очільниками нових осередків, штучно і терміново зареєстрованих. Це називається рейдерство. Вони на одному столі, за один день, збільшили в два рази кількість членів партії, створили кілька десятків нових організацій і більшість обрали нове керівництво партії. Але в тих умовах керівник - це формальна посада. Все вирішують наверху.
Тепер цих людей, які формували кістяк партії з 2014-15 року, їх всіх або вигнали, або усунули від прийняття рішень. Завели нових людей, які підняли руки і затвердили нове керівництво. І шантаж, що “ми будемо вас відкликати” триває стосовно всіх членів партії.
З вашої команди у Львівській міській раді, у всіх одна позиція стосовно цих подій? Не бачив реакції Мирослава Данилківа.
Мирослав Данилків дуже втомився і розчарувався з тих всіх ситуацій. Він негативно налаштований до того, що зараз відбувається з партією. Він дуже згіршений ситуацією на місцевих виборах, коли був дуже штучно сформований список, під конкретну мету, що має пройти конкретних 4-5 людей. Багатьох людей, кинули ще на тому етапі. Зараз умовно кажучи на двох людей витратили левову частку бюджету міської кампанії.
У нас зараз є хороша команда. Ми залишаємось всі в одній політичній команді. У нас ще немає ніякої самоназви, ми ще будемо про це думати, але те, що ми будемо залишатися в політиці, що ми будемо однією командою і людьми і будемо нарощувати свої позиції в області це однозначно.
Найближчі ваші плани?
Я працюю в інженерній комісії. Як я казав, бюджет розвитку цього року є дуже сильно обрізаний - на всю область менше ніж в одного Львова. Відповідно, ми зараз формуємо переліки об’єктів, які будуть ремонтуватися цього року. Десь на 100 мільйонів - максимум 50 кілометрів доріг. Це ніщо.
Є ще програма ПЕК по енергозбереженню.
Будемо контролювати, щоб правильно відбулися тендерні закупівлі, щоб роботи вчасно розпочалися, щоб були добросовісні підрядники. Щоб ті кошти не були розпиляні , як в попередні роки.
Але більше часу я насправді хочу приділити собі, своїй сім’ї, самоосвіті, поїздкам Україною, Я маю багато середовищ, з якими ми в свій час співпрацювали. Я хочу виходити на інший рівень.
Розмовляв Андрій Маринюк
