Марина Довженко
Київська львів'янка, викладачка Магістерської програми з медіакомунікацій Українського католицького університету, регіональна координаторка ІМІ, оглядачка “Детектор медіа”. Люблю подорожі, паперові книги і моніторинги.
Вважаю, що зміни мають починатися з себе - головне тільки почати.
-
Джинсують всі
Країна готується до виборів. Дільничні комісії на низькому старті, останній тур дебатів на «Першому національному», останні можливості зустрічей з виборцями для агітації, останні замовні матеріали в друкованих і онлайн ЗМІ…... -
Локшина по-львівськи. Випуск 1
-
5 місяців і 3 дні
-
Локшина по-львівськи. Випуск 2.
Коли бачу, як хтось в автобусі читає місцеві видання, дуже хочеться підійти і спитати: «А що ви про все це думаєте?» Та якось не хочеться нариватись на потік нецензурної лексики. А інакше ситуацію не оціниш.... -
Локшина по-львівськи. Випуск 3
Тижневики 23 жовтня – останній ривок перед виборами, останній шанс нагадати про себе, можливість сказати останнє слово. Вже завтра – день тиші. А в неділю Україна буде робити свій вибір. -
Бджоли проти меду?
«Медії проти корупції: хто кого?» - фактично риторичне питання стало темою однієї з дискусій в рамках LvivMediaForum, у якій взяли участь журналісти-розслідувачі, діючі і колишні. Хоча чи може бути журналіст-розслідувач колишнім?... -
З палким ксенофобським привітом…
Суспільство нині знервоване, навіть істеричне. Журналісти не виняток. Часом говорять зайве, поводяться надто різко, оголюючи не тільки нагальні суспільні проблеми, а і власні комплекси. -
«Мінстець» прийде – порядок наведе
«Міністерство… розробляє та затверджує в установленому порядку державні стандарти телевізійного виробництва, державні стандарти соціальної реклами та здійснює нагляд за дотриманням цих стандартів», «координує висвітлення й... -
«Свій до свого»
«Свій до свого» - останнім часом цю фразу чути звідусіль. Люди намагаються допомагати своїм, підтримувати своїх, купувати продукцію, яку виготовляють свої, чи отримувати послуги, які надають свої. Ну бо справді, краще підтримати... -
Саморегуляція медіаспільноти: бути чи не бути?
Міністерство інформації наступає по всіх фронтах. Утворення, що на думку Президента, має реалізовувати єдину програму інформаційної безпеки і протистояти Росії у інформаційні війні. Ми можемо жартувати з цього утворення, навіть... -
Як зробити так, щоб знімок не був останнім
Експерти-практики вчили журналістів, як працювати на війні і повернутися живими. -
Побутова медіакритика: медіаосвіта та бойкот
Здається, бойкотний рух міцно увійшов в наше життя. Більше нікого не дивують розмови про те, хто виробляє той чи інший товар в супермаркеті, в магазині, на ринку… Навіть діти тепер економічно свідомі, більше не просять улюблені... -
Іноді краще жувати, ніж говорити?
Нещодавно у Львові в книгарні Є зібралися журналісти і і всі охочі, щоб обговорити важливу тему – про що ж мовчать українські журналісти. З’ясувалося, що багато важливих тем реально замовчуються. А втім, чимало важливих питань... -
«Ватні» блогери – свобода слова чи підсудна справа?
«СБУ уже выточила для меня наручники и выискивала удобный момент, чтобы окольцевать ими мои руки, препроводить меня в свои пыточные, а затем закрыть на долгие годы в тюремной темнице. Как я понимаю, я удостоилась чести попасть в... -
Страсті по Кошкіній
Шеф-редактор «Лівого берега» Соня Кошкіна написала книгу про Майдан. Здавалося, що тут такого? -
Без бумажки ти …
Що відрізняє журналіста від представники іншої професії? Вміння вправно перетворювати думки і спостереження на текст, здатність бачити сюжети для публікацій в буденному, швидка реакція на події, що відбуваються навколо, вміння... -
«Коли слово має вагу» і це слово – «курва»
Cтандарти в медіа − це не тільки стандарти ВВС. Це і прості земні правила, яким вчать на факультетах журналістики. Баланс думок, оперативність, достовірність, відокремленість фактів від коментарів, точність та повнота – нічого... -
Країна вічної гречки
Добре мати власний телеканал – показують те, що хочеш бачити. -
«Пан Морда» та інші: навіщо потрібні дебати
Передвиборні прямоефірні теледебати корисні й потрібні. Попри те, що цю процедуру, що зародилась у Сполучених Штатах Америки і стала невід’ємною складовою демократичних виборів у країнах Заходу, деякі українські політики досі... -
Орієнтація на вибори
Львівські видання воліють більше писати про майбутні вибори, аніж про діяльність місцевої влади. В топі тем — кримінал, соціальні питання і міжнародні новини. -
Тести, рейтинги і мара Стіва Джобса: як львівські ЗМІ готують читачів до виборів
Вибори — справа непроста: витратна для держави, складна для громадян. Що пересічні виборці знають про організацію голосування? Медіа на всі боки розповідають про кандидатів та їх обіцянки, але чи допомагають вони виборцям виконати... -
Порошенко і всі, всі, всі
Чи мають медіа інформувати про те хто, як і де може проголосувати? Безперечно. Чи потрібно інформувати виборців про програми кандидатів та їх обіцянки? Очевидно. А скільки треба говорити про кандидатів, щоби інформування не... -
Порошенко VS Зеленський: кого з кандидатів у президенти львівські ЗМІ не люблять більше?
На днях українські виборці зроблять остаточний вибір і оберуть собі президента. У процесі агітації і Петро Порошенко, і Володимир Зеленський не цураються медій. Правда, кожен обирає своє — діючий президент віддає перевагу... -
Примирення і перемога у львівських медіа
В ІМІ проаналізували, як ЗМІ різних регіонів писали про відзначення Дня примирення та Дня перемоги. Львів - лідер з кількості матеріалів. -
Псевдоактивісти та “батько нації”: як львівські ЗМІ розповідають про політику
Основне джерело місцевих онлайн-видань — інформація інших ЗМІ, а головні ньюзмейкери — Володимир Зеленський, Андрій Садовий, парламент і Львівська міська рада. Як пишуть про політику львівські ЗМІ? -
Бий своїх, щоби чужі боялися. Кого “мочили” львівські онлайн-видання напередодні парламентських виборів
Найбільшими антигероями львівських онлайн медіа перед виборами стали Петро Порошенко, Святослав Вакарчук, Андрій Садовий та їх політичні сили. -
Агресивні роми і нелегали в нектаринах — чи є у львівських онлайн-виданнях нетерпимість до нацменшин?
Відповідь — майже немає. Роми трактуються як вселенське зло, про інших говорять нейтрально, але мало. -
Фейсбуком єдиним: Як львівські онлайн-видання використовують соцмережі
Місцеві онлайн-ЗМІ недооцінюють телеграм і інстаграм — більше 84% новин з соцмереж витягнуті з Фейсбуку. -
Розведення, оборудки і Медведчук, або Що писали по ООС львівські онлайн-медіа
6,6% новин львівських онлайн-видань стосуються теми ООС. Чи достатньо цього, щоби скласти враження про те, що відбувається на Сході України? -
Підтримка і побрехеньки: як виглядала "справа Садового" у львівських онлайн-виданнях
Одні підтримали, другі розкритикували, треті зберігали нейтралітет. -
Медійні підсумки 2019 року: суб'єктивний погляд на Львів
Фейки, кібератаки, звільнення, погрози — 2019 рік для львівських медійників виявився менш насиченим, ніж 2018. Але за накалом не поступився. -
Колеги та соцмережі: якими джерелами послуговуються львівські онлайн-видання
4% новин львівських медій публікується без вказування джерел. -
Під знаком мозоля, або гендерний баланс в новинах
Львівські медіа ігнорують жінок в питаннях війни та бізнесу, а от політика і культура героїнь не цураються. -
Фестиваль паніки і істерики — львівські медіа і коронавірус
Поки одні медіа намагаються триматися здорового ґлузду і не публікувати неперевіреної інформації, інші сіють істерику і розповідають читачам, що ті, хто не помре з голоду, не зможе мати дітей -
Терези в небезпеці та безсмертні рагулі: як львівські-видання розповідають про епідемію коронавірусу
Повідомлення від влади виважені, політики та бізнесмени не гребують піаритися, а окремі видання продовжують залякувати читачів -
Львів, на вихід!
Послаблення карантину очима львівських медіа — без паніки, але з надією і автокінотеатром -
Телеграм, фейки і допитливі телевізійники. Карантинна свобода слова у Львові
Львівські ЗМІ під час карантину — фейки під контролем, журналісти у відносній безпеці -
Сексизм вголос. Що не так з деякими львівськими виданнями?
Поки одні видання сумлінно дотримуються стандартів і ретельно підбирають слова, інші — тонуть у сексизмі, некоректній лексиці і прямих образах.